{Це по твому біль?}

{Розділ 20}

Якже добре проводити вечір в компанії близьких людей.
Це так тяжко коли ти розумієш, що ти Вкраїні в якій не хочеш бути. Вот таке почуття було в мене десять років тому і зараз. Просто настільки фігове відчуття, що не описати. Таке відчуття ніби тебе посадили в клітку і ти не можеш з неї вибратися.
З такими думками я і пролежа практично весь десь. А вечір суботи поїхав зустрічати батьків, щоб не сидіти дома.
В айропорті чекав я їх не довго, а коли побачив вони були дуже щасливі.
-Наруто? Ми думали нас зустріне охорона. - здивувалась мама.
-Ну вирішив я. - улибнувся, і ми поїхали.
-Як там на роботі? - запитав тато.
-Ліпше не згадувати. А вас як відпуск пройшов?
-Прекрасно... - почала тараторити мама так ми і доїхали.
Батьки були змучені тому пішли спати, а я пішов їсти.
Заварив собі рамен і почав їсти. Добре, що приїхали батьки і тепер я зможу знов не паритися тим всім. Хочу почати писати нову картину. Бо треба поповнити свою галерею, а поки в мене є час то якраз прекрасно.
Біля мене хтось сів.
-Смачного.
-Дякую. Ти щось занадто щасливий. - подивився я на сіро волосого.
-Ну можливо. Просто тепер є Мінато і мені буде простіше.
-Ойой, не так я все погано і робив.
-Хіба, документи носив і підписував.
-Йди в дупу.
-Піду, нагинайся. - я подивився на нього вбивчим поглядом. -Все поняв.
-Вот і добре. - я доїв помив посуду. - Надобраніч.
-І тобі.
Я пішов в кімнату і почав дивитися фільм. Фільм був про дівчину яка змушена була жити по умовам чоловіка за якого її видали заміж.
Мені дало то стільки надхнення, що я взяв А4 і пішов на балкон малювати перший ескіз до нової картини. І це не просто за пару днів, а я буду над нею сидіти. І процес буду показувати своїм підписникам. Тому зразу виставив історію.
Приступив до роботи. Ідея була в тому, що дівчина стоїть перед озером, а в озері відображаються її не збуті мрії.
Біля свого вуха я почув тяжке дихання.
-Художники такі дивні. - я підскочив від неочікування і різко обернувся.
-Нащо так лякати?!
-Не хотів. Хотя, хотів. - він сів біля мене.
Я дальше займався своєю справою. Той просто дивився.
-Тут пряміше.
-Це не планировка хати, щоб була пряма лінія. - я закотив очі і продовжив малювати.
-Знаєш я ніколи не вмів малювати.
-Корисна інформація, яб без неї не вижив.
Він хотів щось відповісти але його перервав дзвінок мого телефона.
Я став і підійшов до порочний балкона.
^Гаара🔥
-Та ти, що! Які люди появились в історіях.
-Ну вдахнавеніє така штука.
-Правда житя. Тобі дірект ще не знесли?
-Не дивився.
-Яб і не радив.
-Згідний. Як там та виставка?
-А доречі, дуже добре, що ти дав дозвіл томущо нам багато мані прийшло.
-Ну це покарано. Скинеш документи хочу подивитися які там суми перейшли.
-Звичайно. А пока йди малюй, я якраз їду коли буду там скину.
-Тоді буду чекати. Давай^ - я положив телефон і вдихнув повітря.
На своїй талії я почув руки. І дьорнувся.
-І хто по ночам дзвонить?
-Ті, що мають день. І відпусти мене. - я обернувся і в цей момент в мої губи впилися.
Я хотів його від пахнути але вийшло так, що я опинився на поручнях. І тільки тоді він відірвався від мене.
-Не забагато?! Якого?!
-Буває.
-А не має такого бувати! Я не хочу мати з тобою нічого більшого. - він вздихнув і направився на вихід.
-Побачимо. - він вийшов.
Я зіскочив з відтам і пішов дальше малювати.
Що він собі позволяє?! Ааааа! Відчуваю, що я його скоро вб'ю!
Малював я то до п'ятої і пішов спати. Ви не думайте, я дуже багато часу трачу на перший, томущо всі деталі треба розмістити як мені більше буде подобатися і так дальше.
Я ліг в ліжко і зразу вирубився.
Мені приснилось, зо та картина ожила. Як та дівчина дивилась на мене нещасним поглядом. В мене просто став мурашок по тілу проходили.
Я підірвався і подивився на годину. Це вже була друга. Сьогодні вже понеділок тому в хаті нікого не було. Я був цьому радий, томущо цілий день зможу спокійно провести день.
Я заказав собі доставку на дім поїв і дивився документи які мені скинув Гаара і був приємно здивований. Реально класний художник. Треба з ним зустрітися і познайомитися.
З такими думками я пішов малювати.
———————
Нагадою ця історія дуже запутана🐙