Світ чудес та магії

Частина 18

*

- Зайнеп, ти... у тебе жахливий вигляд.

Зайнеп заснула аж перед світанком. Коли прокинулася, у спальні вже нікого не було. Вона одяглася і спустилася гвинтовими сходами до вітальні. У порожній, вітальні сиділи Драко, Гаррі, Рон з Герміоною, Фред та Джордж. Рон смоктав м'ятну жабку і погладжував живіт. Герміона писала домашнє завдання, яке порозкладала аж на трьох столах. Гаррі мовчки сидів перед каміном. Драко грався з Джоном, а Фред з Джорджем гралися в якусь гру.

- А де всі? - здивувалася Зайнеп.

- Роз'їхалися по домівках! Уже ж канікули, ти що, забула? - уважно подивився на Зайнеп Рон. - Скоро обід, я саме збирався тебе будити.

Зайнеп бухнулася на диван біля каміна. За вікном і далі падав сніг. Криволапик простягся перед каміном, немов рудий килимок.

- Як ти? - сівши поруч з Зайнеп та взявши її руку спитав Фред - голова не болить

- Ні, дякую за турботу - поклавши свою руку на його відповіла Зайнеп

- Вигляд у тебе і справді кепськуватий, - стурбовано поглянула на Зайнеп Герміона.

- Та ні, зі мною все о'кей.

- Послухай, Зайнеп, - Герміона перезирнулася з друзями, - тобі звичайно все що ти вчора почула підняло впевненості, але прошу не треба робити дурниць.

- Наприклад? - запитала Зайнеп.

- Наприклад, не варто самій шукати Блека поки ще ніхто не впевнений в тому що він безпечний, - сказав Рон.

Зайнеп промовчала. Було зрозуміло, що вони готувалися до розмови, поки вона спала.

- Зайнеп, ти ж не шукатимеш його, ні? - допитувався Драко.

- Бо Блек цього не вартий, - додав Гаррі.

Зайнеп глянула на друзів. І як вони не розуміють?!

- Знаєте, що я чую, коли поруч дементор?

Друзі стривожено похитали головами.

- Я чую, як кричить моя мама, благаючи Волдеморта пощадити мене. Коли б ви отак почули останні слова своєї матері, яку ось ось уб'ють, ви б ніколи не змогли цього забути. А якби ви раптом дізналися що ваш батько живий, але його всі вважають вбивцею ...

- Але ж ти нічого не можеш зробити! - вигукнула приголомшена Герміона. - Блека впіймають дементори, і він повернеться до Азкабану і... так йому й треба!