Світ чудес та магії

Частина 8

— Що, Карачай ти зомліла? Лонґботом не бреше? Ти й справді торохнулася?

Пенсі відштовхнула ліктем Герміону і, ставши на східцях, перегородила Зайнеп шлях до замку. Вона самовдоволено шкірилася, а її бляклі очі лиховісно поблискували.

— Відвали, Пенсі, — процідив крізь зуби Рон.

— А ти, Візлі? Ти теж зомлів? — голосно запитала Пенсі. — Дружбан дементор налякав і тебе?

— Щось трапилося? — почувся спокійний голос. То з сусіднього диліжанса зійшов професор Люпин.

Пенсі зневажливо глянула на його латану мантію та пошарпаний портфель і з ледь прихованим сарказмом сказала:

— Та ні... ее... пане професоре , — а тоді гигикнула до Кеті і рушила з нею сходами до замку.

Герміона підштовхнула Рона в спину, і вони разом з усіма піднялися сходами і ввійшли через величезні дубові двері до вестибюлю, освітленого смолоскипами. Нагору вели розкішні мармурові сходи.

Праворуч були відчинені двері у Велику залу. Зайнеп разом з юрбою попрямувала туди, і ледве встигла кинути погляд на зачаровану стелю (сьогодні вона була чорна й захмарена), як почула голос:

— Карачай! Ґрейнджер! Ви мені потрібні!

Зайнеп й Герміона здивовано озирнулися. Їх кликала професорка Макґонеґел, викладач трансфігурації і вихователька ґрифіндорського гуртожитку. Вона, як завжди, виглядала вельми суворою. Її волосся було зібране в тугий вузол, а очі гостро зиркали з під квадратних окулярів. Сповнена лихих передчуттів, Зайнеп почала проштовхуватися до неї. Уже сама присутність професорки Макґонеґел чомусь викликала в неї почуття провини.

— Чому ви такі стурбовані? — я просто хочу поговорити з вами в кабінеті, — сказала вона. — А ви, Мелфою, Потере та Візлі, йдіть до зали.

Рон, Драко та Гаррі дивилися, як професорка Макґонеґел вивела Зайнеп й Герміону з галасливої юрби; перетнувши вестибюль, вони піднялися по мармурових сходах і пішли вздовж коридору. У своєму кабінеті — невеличкій кімнаті, де затишно палахкотів у каміні вогонь, професорка Макґонеґел запросила їх сідати, а сама вмостилася за письмовим столом.

— Професор Люпин прислав сову, що тобі, Зайнеп, стало в поїзді погано, — несподівано почала вона.