Світ чудес та магії

Частина 52

Пройшло два тижні. В перший ж вечір Кассі поцупилася з Пенсі Паркінсон. Остання знову приставала до Кассі зі своїми приколами в її адрес. Кассіопея ледве втрималася щоб не сказати все що вона думає про Паркінсон, Гаррі але втрималася. Якщо чесно, то Касс було далеко не до Пенсі з її новими приколами. Кассіопея весь час думала лише про батька. "Як він там? Чи все з ним добре? Чи йому легко уживатися в непривичній длґя нього обстановці?" читала сама себе Блек. Перший лист вона написала своєму батьку через тиждень навчання. Кассі дуже скучила за батьком. Їй його так не вистачало. Але в неї неё було часу сумувати за ним. В перших два тижні професора завалили своїх учнів домашніми завданнями. Та хоч завдання були легкі, їх було не мало. А особливо багато домашнього завдання задав професор Снейп. Після вечері учні йшли не до віталень відпочивати, а до бібліотеки робити завдання.
- І це ж лише початок! - застережливо сказав Рон в один із таких вечерів. Так і сталося. Вже через два тиждні професори почали задавати не лише посьмові домашні завдання, а й вивчати всі розділи в книжках напам'ять. Кассі тепер весь час проводила в бібліотеці. Вона не вечеряла, не спала і не заходила до Ремуса. Звичайно він почав хвилюватися за неї. Коли він бачив на уроках, помічав втомленість на її обличчі. Ремус весь час їй казав щоб вона відпочила, але Кассі пояснювала що не могла це зробити. В вечері вона все одно йшла до бібліотеки:
- Закляття Тетініум - це закляття що... - виписуючі тихесенько промовляла собі під ніс Кассі.
- Кассі. - покликав її чийсь голос.
Вона підняла голову та побачила схвильоване обличчя Олівера. Він стояв біля стійки з книжками. Кассі опустила голову та знову прийнялася за читання.
- Ремус сказав тобі знайти мене? - тихо спитала вона, так щоб почув лише Олівер.
- Ні, а я сам прийшов. Я євилююся за тебе, Касс. - ніжно сказав Вуд.
- Чого за мене хвилюватися? - встаючи зі стільчика спитала Кассіопея.
- Чого?! - обурився Вуд. - Ти нічого не їш. Не спиш нормально. Коли ты останній раз просто вечеряла? Я переживаю за тебе.
- Не треба хвилюватися за мене. - сказала Кассі, а її голова якби наповнмлася свинцем. Тіло ніби оніміло і вона не могла поворухнутися ним. Кассі почала падати в обморок. Останнє що вона пам'ятала це схильовані крики Олівера.

***

Нарешті вона прийшла до тями. Касс була у лікарняному крилі. Кассі відчула на собі теплу і сильну руку. Це була рука Олівера.
- Ты прокинулася. - скоріше як ствердження ніж як запитання через декілька хвилин сказав Вуд.
- Що зі мною сталося? - кволо запитала вона.
- Ну твій організм занадто стомився та не знайшов кращої ідеї ніж відключитися.
- Зрозуміла. - стомлено сказала Кассі.
- Як ти? - спитав її Вуд.
- Нормально. Ты йди поспи.
- Ні, я буду з тобою.
- Олівере, благаю! Я тоже зараз засну давай.
- Добре. - нехотя згодився ґрмфіндорець. - з тобою точно все впорядку?
- Так, точно. Іди вже поспи.
- Добре, папа. - виходячи з лікарняного крила сказав Олівер.
- Папа.