Світ чудес та магії

Частина 4

- Слухаю пане Міністре
- Сідай, чого не будь хочеш?
- Ні дякую 
- Ти ж знаєш хто такий Сіріус Блек
- Так звичайно знаю
- Добре, тоді ти знаєш чому він зараз не в Азкабані?
- Так знаю, щоб вбити мене
- Я так розумію містер Візлі вже все сказав
- Майже все. Де що я таки зрозуміла сама
- Але я гадаю що ти розумієш що тобі краще цього року не бути в.....
- В Гоґровртс я по любому піду
- Ну тоді просто не гуляй вечорами. Добре?
- Так добре
- Ну повертайся до своїх друзів, вони напевно вже зачекалися тебе
- До побачення
- До побачення - Зайнеп відійшла від Міністра магії і підійшла до Герміони
- Що хотів Міністр
- А так, потім розкажу
- Добре. Тут ми зібралися після обіду йти на Алею Діагон
- Добре, я не проти. Тільки речі розкладу
- Давай - Зайнеп піднялася на другий поверх і знайшовши свою кімнату відчинила її. Вона була звичайнісінькою та простою. Зайнеп зайшла в кімнату і почала розкладати свої речі. На тумбочку вона поставила колбу з трояндою яка розквітла тиждень назад. Коли вона розпакувала все що їй буде потрібно в Дірявому казані вона вийшла із кімнати і спустилася вниз. Там її зустрів Персі:

— Зайнеп, приємно тебе бачити.

— Здоров, Персі, — ледве стрималася від сміху Зайнеп.

— Сподіваюсь, у тебе все гаразд? — бундючно потиснув її руку Персі. Це скидалося на зустріч з мером міста.

— Все добре, дякую...

— Зайнеп— Фред відіпхнув Персі й уклонився. — Давно не бачилися

— Дуже дуже давно! — затряс руку Зайнеп Джордж. — виглядаєш просто фантастично!

Персі насупився.

— Та годі вже, — сказала місіс Візлі.

— Мамо! — вигукнув Фред, ніби щойно її побачив, і також потиснув їй руку. — Як приголомшливо тебе бачити...

— Я сказала — годі! — відрізала місіс Візлі, розкладаючи на вільному стільці свої пакунки. — Мабуть, ти вже чула цю чудову новину? — Вона показала на новесенький срібний значок на грудях Персі. — Уже другий староста школи в нашій родині! — гордовито мовила вона.

— І останній, — ледь чутно додав Фред.

— Я в цьому не сумніваюся, — спохмурніла місіс Візлі. — Вас так і не обрали старостами гуртожитку.

— А навіщо це нам? — скривився Джордж. — Щоб ніякої радості в житті не лишилося?

Джіні захихотіла.

— Який ти приклад подаєш своїй сестрі! — обурилася місіс Візлі.

— Матусю, Джіні може брати приклад ще й з інших братів, — пихато мовив Персі. — Я піду переодягнуся до обіду

Він вийшов. Джордж тяжко зітхнув.

— Ми хотіли замурувати його в піраміді, — прошепотів він Зайнеп. — Але мама це помітила.

*

Обід вдався на славу. Шинкар Том зсунув докупи три столи, і всі семеро Візлів, Гаррі, Герміона та Зайнеп з задоволенням ум'яли обід з п'яти смачнющих страв. Після обіду вони всі пішли на Алею Діагон. Всі разом вони ходили по магазинам і після покупок до школи Зайнеп та Герміона зайшли в магазин з тваринами

- На день народження батьки дали мені гроші - заходячи в магазинчик говорила Герміона - хочу купити собі тваринку
- І я тоже собі куплю - підійшовши до прилавку сказала Зайнеп
- Добрий день - сказала продавчиння - когось хочете придбати
- Так хочемо - Герміона роздивилася прилавки і побачила великого рудого кота - ось цього котика
- Давай я витягну його з клітки - підійшовши до клітки з котом вона відчинила її, дістала і дала в руки Герміони. Тим часом Зайнеп підішла до клітки з цуценятом і почала з ним гратися
- Ти любонько хочеш цуценятко?
- Так якщо можна
- Звичайно ж можна - вона відкрила клітку та дала цуценя Зайнеп. Вони одразу подружилися і коли вишли з магазину Зайнеп вирішила його якось назвати
- Яку можна дати назву маленькому песику?
- Ну не знаю..... Лакі, Джек
- Джон - раптом викрикнула Зайнеп - Джон, так звали мого батька.....