Світ чудес та магії

Частина 48

— Джон! — викрикнула Кассі та взяла на руки пса. — Ти мій хороший! Скучив за мною?

— Він не міг витримати розлуку з тобою. —  підійшовши сказала Джині, яка сяяла від щастя.

Кассі, Гаррі, Драко, Рон, Герміона, Джині, Джордж, Фред, містер Візлі, Ремус та Сіріус пішли в вітальню, в яку через хвилину вбігла місіс Візлі:

—Ну як все пройшло? — вона захекано спитала.

— Все просто чудово! — відповіла Кассі та показала на сидячого поруч батька.

— Сіріусе, тебе звільнили? — не вірячи спитала місіс Візлі.

— Так, я тепер вільний. — радісно відповів Сіріус та глянув на доньку.

— Щастя та яке! Сідайте за стіл, будемо святкувати!  — місіс Візлі побігла до духовки, а всі інші сіли за стіл.

Місіс Візлі дістала з духовки коржі, намазала їх кремом та подала на стіл гарненький торт. Фред та Джордж розставили тарілки та поставили келихи. Місіс Візлі поділила торт на дванадцять кусочків та поклала їх кожному на тарілку.

 — І так, Сіріусе, — звернувся Ремус до Сіріуса. — перший тост твій.

— По-перше я хотів би подякувати вам всім за те що звільнили мене, а по-друге цей тост я вип'ю за свою доньку, яка приклала великі зусилля для того щоб я зараз тут був з вами. Кассі,  — звернувся Сіріус до доньки. — я не знаю як ти це зуміла зробити, але якби не ти я би був, або в Азкабані, або вже мертвим. Дякую тобі, зіронько!

На очах Кассі з'явилися сльози, а щоки почервоніли.

— Я додам! —вигукнув Ремус та встав. — Кассі, я знаю лише маленьку частку всього того що ти зробила для Сіріуса, але я з гордістю можу сказати що якби не ти, то Сіріус би не був зараз з нами.

Кассі ще сильніше почервоніла.

— Ну чого ви так кажете?! — обурилася вона. — Не бачите, я і так вже вся червона?!

— Нам треба щось додавати? — в один голос спитали Фред та Джордж.

— Ні! Стоп, давайте на цій веселій ноті закінчимо тост за мене. — запропонувала Кассі. — Давайте краще тост за Сіріуса - великого і неповторного - Блека.

— Кассі! — вигукнув засоромлений Блек.

— Ну, а що? — спитала Кассі таким тоном якби вона тут ні причому. — Тобі можна знущатися з мене, а мені ні?!

Святкування було чудове. Вони сміялися, веселилися та були дуже щасливі.

— Пішли! — сказала Кассі та встала з-за столу.

 — Куди? — здивовано спитав Джордж.

— Ну пішли побавимося в сніжки. — відповіла Кассі та вже через декілька хвилин всі вже одягали на себе куртки.

Кассі, Герміона та Джині світилися від щастя. Гаррі, Драко, Рон, Джордж та Фред також були дуже радісні. Дорослі ж просто слухалися вказівок дітей.

Вони вийшли на двір та почали розділятися на команди. Капітанами стали Кассі, Фред та містер Візлі.

— Так, — почала розподіл Кассі. — до мене в команду йдуть Герміона, Гаррі та Драко.

— До мене в команду йдуть..... — сказав Фред. — Джордж, Рон та Джині.

— Ну, а до мене всі інші. — іронічно сказав містер Візлі.

— Готуємо сніжки! — голосно сказала Кассі та почала робити сніжки. — На рахунок три. Раз... два..... три!

Перша ж сніжка полетіла Фреду від Кассі. І тут почалася війна. Спершу вигравала команда Фреда. Потім дорослих. А вже потім в війну почала вигравати команда Кассі. Розуміється, всі були в снігу. Кассі пару разів подала на Фреда. Кожен обрав собі опонента. В містера Візлі була місіс Візлі. В Ремуса Сіріус. В Герміони Рон. В Гаррі Джині. В Драко Джордж, а в Кассі Фред.

В кінці кінців мокрі, але щасливі вони повернулися до Нори.