6.Я буду минутой которою ты запомнишь на вечность...

25 16 2
                                    

РАНОК

Ми прокинулися пізно , Кару боліла голова, вона хотіла відпочити ми поснідали і я вже чекала Раяна , Кара пішла відпочити.

-Привіт виглядає як завжди на всі сто.
-Привіт дякую- він відкрив двері машини та ми поїхали.
-Як Кара?
- Та так дуже голова болить .
- Ну вона вчора відірвалася.
-Так - посміхнулась я .
-Як я шаленію від твоїх ямочок. О ми приїхали.

Це був великий елітний магазин одягу. Ми пішли.

-Спочатку підберемо тобі плаття потім до твого плаття підберемо мені костюм.
-Чудова ідея.

Ми оглядали сукні там був дрес код сіро- білі відтінки.

І я побачила декілька просто шикарних суконь почала приміряти , а Раян чекав мене і ми вибрали довге блискуче сріблясте з розрізом плаття та лодочки. Але чогось не вистачало .

Раян став позаду мене та одягнув кольє з красивим камінням та поцілував мене в шию це було гарне поєднання .

- І як мені тримати себе в руках коли ти така... - поглянув він на мене та прикусив губу.
-Яка?
- Така розкішна та спокусна.

Ми пішли на касу оплатили та пішли за костюмом. Він вибрав чорний костюм з білою сорочкою та срібно- блискучим метеликом. Костюм сидів на ньому просто прекрасно.
Закупившись він відвіз мене до дому там мене чекала Кара .
Всі наступні дні ми провели вдома та на прогулянках.

ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ

З самого ранку я почала готуватись , там буде скільки людей , преси я дуже переживала. Кіра була профі з зачісками та мейкапом . Тому я їй сказала що я хочу і вона почала чаклувати наді мною. Через дві години я сиділа в красивому образі з піднятою та зібраною зачіскою . Макіяж був легкий і водночас вишуканий .
Я побачила з вікна що приїхав Раян.
Він зайшов і в нього відібрало мову:
-Привіт...тобі так личить це плаття, макіяж ,зачіска - повільно він перераховував.
-Привіт дякую - мені було дуже приємно
- Ну що поїхали?

Я махнула головою.

-Удачі вам повеселіться!- сказала Кара
-Дякую папа.

Він взяв мене за руку та відкрив мені двері:

- Прошу)
-Дякую

Ми з ним їхали дуже довго тому що це було за містом я й не забула про подарунок це були ексклюзивний годинник .
Їздячи він вез час тримав мене за руку , я навіть нічого не могла сказати.
Приїхавши на місце там було дуже розкішно зайшовши в середину там було багато натовпу та ми підійшли до його батька:

За крокWhere stories live. Discover now