За крок

9.Есть люди уютные, как дом. Обнимаешь их и понимаешь: я дома.

Ми приїхали в аеропорті мене зустріла Кара .

- Привіт ти так загоріла вау.
- Привіт дякую.
-Як дорога?
- Дуже довга і така скучна.
- Твої фото заполонили всю мережу всі обговорювали . Але фотка просто бомба.
- Дякую.
- Ось наше таксі- дівчатка сюди сказала мама
- А ось це тобі смаколик і ще такі ручки(та Кара фанатка різної канцелярії , а особливо ручок)
- Дякую ти знаєш як мені вгодити.
- Нарешті ми приїхали.
-Як до тебе пізніше зайду відпочивай.
-Добре дякую що зустріла нас.

Я була рада що вона прийшла:

- Цей переліт був дуже виснажливий треба відпочити . А ти замучена?
- Ні все чудово.
- От тепер ти маєш зустрітись з ним і подарувати йому годинник.
- Може не треба.
- Треба.

Я пішла переодягнутись прийняти душ та одягнула шорти та футболку. І думала як зустрітись з ним , а ще його речі в яких ми були на яхті в мене дома я взяла і почала вдихати аромат . І мені зателефонували це був Раян і як він відчуває:

- Привітик з приїздом.
- Привіт дякую.
- Не хоч зустрітись посидіти?
- Давай , а де?
- Я по тебе приїду.
- Чекаю.

Я думала мені прийдеться дзвонити , а тут все добре. Він постукав в двері я вийшла . Він міцно мене обняв на уважно спостерігав за мною:

- Як доїхали ?
- Дорога була дуже довга .
- Так я придумав куди ми поїдемо.
-Куди?
- Побачиш - посміхнувся він.

Ми сіли в машину і ділились один одному враженнями про відпочинок він так і не поїхав він поїхав до бабусі.
-Як твоя бабуся?
- Та не дуже останім часом голова дуже болить , про тебе запитувалась. - я просто посміхнувся у відповідь.
- Мері побудь в машині , а я зараз прийду .
- Ну добре - він щось там готував , а я взяла пакет з годинником. Він прийшов
- Все готово я тобі закрию очі.
- Ні не треба.
- Треба.
Ми ішли він міцно тримав мене за руку та казав куди ступати :
- Ти готова?
- Так.- він повільно знімав мені пов'язку - це те місце де ми перший раз познайомились (так повернемось трішки назад ми познайомилися в лісі там колись був табір і ми були в різних групах за ним ще тоді бігали всі дівчата).
-Памятаєш як твоя книжка впала і її забрав собака , а ти так боялась щоб він її не погриз.
- Та я тоді ще думала що він накинеться на тебе, і ти був такий хоробрий та мужній.- він обняв мене.

-Я ледь не забула ось тримай це тобі невеличкий подарунок
-Ні чекай я теж щось маю .
- На раз, два, три, відкриваєм.
- Раз.
- Два.
-Три
Я відкриваю і це був перстень.
-Вау який красивий - в мене перехопило дух.
- Годинник в самий раз .