За крок

24.😶‍🌫️

Мы вечно ищем ответ где-то ещё, но — спойлер — ответ всегда был внутри нас. Правда в том, что мир вечно пытается заглушить тихий голос, который говорит: «Верь своему сердцу». А только его вам и стоит слушать.

Він вибирав червоні троянди які хотів відправити кур'єром, а я збоку стояла і думала що вибрати, але деколи він стріляв поглядами на мене і мені було лячно тому , що це був не простий чоловік він сам сів в чорний джип з водієм та охоронцем, швидко купила квіти я вирушила за ним . Що ж з він таке ховає? Якщо мама не слохіла зразу сказати правду я найду її сама.

Я їхала дуже повільно аж тут він зупиняється коло магазину та йому виносять документи . Ну коли вони від'їхали я вирішила подивитись що це за магазин до мене зразу вийшов чоловік:
- Доброго дня ваше ім'я.
- Доброго ,а тут що?
- Закрита вечірка .
- Оформіть мене.
- Ну є ще пару місць ось вам брошура. Ви одні?
- Не знаю давайте два.
- Ось до зустрічі після завтра
- Дякую. Допобачення.

Чорт що це за вечірка . Куди я вляпалась. Хто зі мною піде не поведу ж я Раяна з собою. Так .....треба провідати Ітана. Дорогою я все роздумувала що зробити мама так і не поговорила буду чекати вечора . Приїхавши я преткнулась з Гарі так тим саме :

- Привіт як ви моя леді.
- По-перше я не твоя, по-друге що ти тут забув?
- Ой Мері я не така бездушна скотина як ти думаєш і в мене тут друг лежить .
- Ти ж з ним не спілкувався?
- Я не буде відчитуватись в таких дурних питаннях , а тебе я маю дещо запитати проект рухається .
- Я взяла до уваги ваші смаки та з наступного тижня там починається робота .
- Ну твої смаки так.
- Так Гарі . Вибач мушу іти , а то мене друг чекає.- по моєму обличчі зразу було зрозуміло що я його бачити не хочу.
- Розумію не буду затримувати. До скорої зустрічі Мері.
- Надіюсь її не буде - прошепотіла я та почала підніматись до палати.
Зайшовши в палату я побачила там Кару
- Привіт всім як ви тут?
- Привіт все добре, а ти як?
- Та тримаюсь коли тебе випишуть уже заскучила треба потусити.
- Лікарі кажуть ще десь 2 місяці приблизно.

Так затягнулася наша розмова ми довго розмовляли і я вже йшла ,але попросила її дещо ми вийшли на вулицю:
- Кара мені ніхто не поможе крім тебе.
- В що ти вляпалась?
- Я тобі розкажу завтра як ми будемо їхати на клуб паті.
- Що яке паті?
- Закрита вечірка я знаю що ти тільки за так що після завтра о 8 я заїду.
- Ну пора розвіятись , але тут щось не те.
- Дякую до завтра я пішла.
- Ем ну добре.