За крок

7.Mom ❤️

На наступний день приїхала мама.

- Привіт моя маленька дівчинка.
- Привіт я дуже рада що ти приїхала.
- Знаєш що я взяла відпустку.
- Це означає що ми будемо разом .
- Так але це не весь сюрприз
- Це сюрприз?
-Так. І ми їдемо відпустку.
- Вау круто , а куди.
- Це тобі вже обирати. Але в тебе є година.
- Як так.
- Ну не втрачай ні хвилини.

У нас якраз були канікули так що всі роз'їхалися і я вже думала що буду дома сама , але ні.
Я вагалась між Таїті або Балі там я ще не була і я незнала як оприділитись я хотіла водночас тихого відпочинку і драйвового. Я подумала подзвонити Карі .

- Привіт занята?
- Привіт ні .
- Ти кудись їдеш відпочивати?
- Ні цього року не вийде в тата якісь проблеми.
- Жаль.
- Я тобі потім напишу.
- Ок - вона поклала телефон.

В мене вже не залишилось часу і я спустилась до мами:

- Мам я неможу оприділитись між двома.
- Ну так вибирай що перше спало на думку.
- Тоді Таїті
- О це прекрасно давно мріяла туди ,зараз подивлюсь на рейс.
- Добре.
- Є на завтра- посміхнувся вона.
- Все як ми хотіли.
- Ну ти ще тут- сказала мені мама.
- А де я ще маю бути.
- Гайда в машину треба закупитись одягом.

Я посміхнувся і ми пішли в машину. Приїхали в мамин любимий шоврум .Ми пішли закупки ішли до вечора:

- Я така втомлена - сказала я.
- А ти що думала буде легко ти ще багато чого не знаєш про це життя
- А ще треба відмінити заняття з боксу і гімнастики.
- Ти ще займаєся?
- Так звичайно.
- Значіть моя дівчинка подорослішала і коли ти встигла вирости.
Я просто обняла її
- Так бігом збирати валізу - вона не любила багато ніжностей)

Я пішла на гору і почали збирати в свою розову валізу речі та засоби гігієни , косметику. Я брала все найголовніше та ледве закрила валізу . Відтягнула її ближче до виходу мама теж склала :

- Так виліт в нас в 11 треба не запізнитись.
- Добре я піду прогуляюсь.
- Добре двері відкриєш бо я спати.
-Папа солоденьких тобі снів .
-Дякую.

Я вийшла на вулицю було вже коло дев'ятої і гортала чат де всі кидали куди полетіли , переписувались . Мене запитали чи я їду чи ні , я сказала що завтра виліт і поклала телефон в кишеню. Пішовши на річку, я побачила знайоме обличчя та не впізнала хто.

- Привіт чого ти від мене тікаєш?
- Раян?
- Так )
- Я від тебе не тікала.
- Сьогодні два рази в торговому центрі.
- Значіть не замітила.
- Що ти тут робиш?
- А що я не можу нікуди піти?
- Та ні просто вечорами не ходи.
- Чому?
- Бо зараз багато поганих людей .
- Ти не забувай з ким говориш.
- Немає значення що ти боксерка.
- Ти будеш кудись їхати відпочивати?
- Напевно ні.
-Чому?
- Хочу бути з тобою.
- Я ж їду
- Ти казала що не будеш їхати!?
- Просто я це сама сьогодні дізналась завтра рейс - він сидів дуже засмученно.
-Надовго?
- Незнаю ще .
- Мої теж завтра їдуть напевно я поїду.
- Їдь розвійся.
- Мері як ти не розумієш я без тебе нікуди не хочу ні їхати ні.... - він так дивився на мене і поцілував я не стала його відштовхувати мені навпаки подобалось він схопив мене за талію провівши рукою по шиї.... Телефонний дзвінок:
- Раян відповіси.
- Не треба.
- Треба - я відірвалася від його поцілунку то була його сестра .

В них затянулась розмова куди вони їдуть та він теж поїде .

Він провів мене до дому та поцілував на останок я пішла в дім та пішла в ліжко.
Цілу ніч мої думки були про нього . Може я до нього не справедливо? Може не треба цього всього? Чого він не найде собі когось іншого? Це було за надто поцілунок і тд.
Так я й заснула.