За крок

16.💫💤

Жизнь полна случайностей

Я прокинулась в міцних обіймах Раяна
- Привіт сонечко.
- Привіт - я його поцілувала.- ну що ідемо, з Даніелем що робити будем.
- Я не знаю якщо це так важливо то можеш з ним зустрітись раз.
- Ти так думаєш- його погляд був настільки не приємний та розлючений що от от я думала що він зірветься.
- Лиш однин раз.
- Але мені страшно він такий дивний.
- Я буду поруч , але ти тягни час.
- Добре якщо він сьогодні буде щось питати то я тобі напишу
- Угу

Ми швидко зібралися з мамою та поїхали

- Так завтра поїдемо в салон купити машину.
- Кому?- з цікавістю запитала я.
- Кому кому тобі я ж хочу щоб ти моїїм працівником була , а нам треба працювати на різних об'єктах .
- Ого нічого собі , а на права здати?
- Ти ж умієш їхати так що не проблема.
- Дуже дякую тобі за все.
- Прошу , а як тобі робота?
- Ну по чесному я й не думала що в мене щось вийде , а тут мені сподобалося.
- Це добре, сьогодні будеш в офісі з документами та провіриш роботу інших потім я приїду і все перевірю.
- Ок. - хоть я й нічого не знала в бізнесі , але мама навчила мене все за кілька днів  , а чого я не розуміла мені пояснювали.

Я сиділа за комп'ютером писала і тут

- Мері до вас прийшов пан Даніель. Пускати?
- Добре - я дуже переживала.

- Доброго дня чудово виглядаєш.
- Дякую.
- Як ти ? Коли зустрінемось.
- Я добре, в мене дуже багато справ навіть не знаю коли.
- Час є завжди. Ну може ти про мене мало чого знаєш і тому так холодно відповідаєш.
- Навіть не знаю.
- Давай я про себе розкажу зараз якраз в тебе перерва так що ідемо тут є кафе.
- Ні не треба можна і тут .- він схопив мене сильно за руку та повів.

Я швидко написала Раяну він був не далеко від цього місця він також пішов туди.

- Сідай , офіціант! Що ти будеш?
- Я каву.

- Доброго дня що будете замовляти?
- Дві кави , та найкращий десерт для милої дами  і мені.
- Добре .

- Так я хочу дізнатися про тебе більше.
- Що?-  Раян сидів на проти мого столику і спостерігав за цим.
- Ну скільки тобі років?
- 18 , а вам?
- Ой давай без вам давай на ти, ти ще маленька мені 27.- нам принесли їжу.- Смачного.
- Дякую тобі теж.- в мене прийшло сповіщення на телефон це був Раян " Покажи вигляд що тобі потрібно іти"
- Щось трапилось?
- Так мені потрібно іти.
- А ти нікуди не підеш в тебе ще обідній перерив.
- Ні я напевно піду.
- Ну я з тобою тоді .
- Не треба в мене зараз багато роботи.
- Що з тобою не так ? Чого така скромна і не доступна ? Може в тебе хтось є ? 
- Може і є - я встала та пішла.
- Куду- я пішла він взяв і схопив мене за руку потім за талію я вдарила його по щочину і піша.
- Ну ще вернися.