За крок

21.😶

Ми були тут до самого ранку потім коли всі розійшлися:
- Мері давай покатаємось на яхті.
- З тобою хоч куди.
- Тобі все сподобався.
- Ти жартуєш я в ступорі я не очікувала що так все швидко.
- Ну я просто ніяк не хочу тебе втратити.
- І я тебе. Як ти все красиво продумав. І Кара мене забрала, і гарно одягнись бо фотосесії.
- Ну про фотосесію не збрехав, а все решта прикрасив.
- Ти в мене найкращий.

Ці три дні ми провели на яхті в морі.
Потім по приїзді в нас був ще день відпочинку і я влаштувала нам романтичну вечерю в нашому домі , а то завжди він все вигадує. А у Сема було велетенське подвір'я і він був задоволений. Я запалила красиві свічки приготувала пасту та стейки , салат , фрукти та пішла одягнулась в красиву облягаючу чорну сукню:

- Так Раян зараз заплющ очі?
- Мммм це вже цікаво, ти така спокуслива.
- Так стараюсь.🔞

Ця ніч була чудова та зранку потрібно було їхати на роботу мені та йому. Одягнулась я в чорні штани та білу кофточку і це все доповнював чорний годинник та ще чорні очки, зробила легенький пучок , пішла дала їсти Сему та поїхала. Офіс знаходився в 15 хв від дому:
- Привіт мам!
- Привіт доню вітаю , вибач що не приїхала були справи.
- Та нічого.
- А ті фото що ти мені скинула дуже гарні.
-Дякую.
-Головне щоб ти була щаслива)
- Це так і є.
- Ну в нас багато справ так що пішли.

Було багато роботи та перед обідом мене перервав дзвінок:
- Доброго дня це Хюс.
- А привіт.
- Ти б не могла спуститись на обід .
- На вулицю!?
- Ну так.
- За 5 хв вийду
- Чекаю.

Я не дуже хотіла з ним бачитися, але з іншого боку він мій рідний батько і всі роблять помилки. Він зустрів та ми пішли в кафе . І почалась розмова:
- Як ти тут? Чув тобі пропозицію зробили?
- Я чудово , так Раян .
- А ти мені нагадуєш твою маму , лиш у неї характер жорсткіший.
- Ну так.
- Я б хотів бути поруч з тобою і щоб ти могла завжди розраховувати на мене.
- Добре дякую.
Ми ще довго розмовляли про його життя що його жінка померла та лишила його з сином якому було 9 років , і що жалкував що не міг поїхати до нас, бо в нього був маленький бізнес:
- А ти ще спілкуєся з Ітаном?
- Ну ми давно не бачились та не спілкувались.- він збліднів на обличчя. - щось сталося?
- Та..
- Кажи ?
-Він дуже хворий.
- На що?- я не розумію як так що з ним- Він де?
- В нього лейкимія . Він в обласній лікарні.
- Ти з відки знаєш?
- Та ми перетнулись з ним в лікарні і він розказав- в мене чуть не почали текти сльози.
- А ти що там робив це ж непроста лікарня.
- Я перевірявся чи зі мною все добре.
- Мені треба до нього.
- Піди допрацюй і поїдеш
- Напевно дякую я піду.
- Не треба було казати мені , оберігайся папа.

Він зі мною провів ціле дитинство , а тут. Мене накручували думки. Все закінчу роботу та поїду.

Вже була 17 : 00 та я поїхала заїхала купила фрукти та поїхала :
-Доброго вечора у вас лежить мій друг Ітан Мілішер.
- Доброго вечора почекайте.
- Добре.
- Палата 97 .
- Дякую.
- Але вам потрібно одягнути халат та бахіли- в мене все було як в тумані , я думала що зайду і все буде добре.
- Звісно
Я тихо йшла коридорами людей було багато і тут я дивлюсь на таблички 95...96 і тут 97. Я стояла перед дверми і мені було страшно зайти, я відкрила двері:
- Ітан , привіт ,ти як?- він лежав під капельницями , збліднівший.
- Мері.... Як ти дізналась?
- Не важливо , чому ти зразу не сказав?
- Не хотів створювати проблеми
- Ти що які проблеми. Правда ти будеш живий- я просто трималась з останніх слів щоб не заплакати.
- Результати мен більш добре , але я не знаю.
- Ні треба боротися пам'ятаєш колись коли я була хвора ти казав все буде добре прорвемся , так що не приунивай.
- Дякую що ти приїхала. Це вже другий курс
- Якщо б я знала приїхала швидше.
- Вибач що не сказав .
- Ти тут сам завжди.
- Ні друзі приходять , родичі я не казав.
-Чому не сказав їм?
- У них і своїх проблем вистачає.
- А гроші є на лікарню може я допоможу?
- Там де я працював про це попіклувались.- ми розмовляли і прийшла лікарка.
- Так молоді люди закінчуйте розмови , в пацієнта тихий час.
- Папа Ітан я прийду.
- Папа буду чекати.

Я вийшла звідти і не розуміла що це було , він лежить на йому обличчя сохне , такий втомлений де дівся той самий Ітан. Я пішла на вулиці сіла в машину та добрих 10 хв я сиділа ,потім поїхала та прийшовши до дому Раяна не було . Я сіла на диван до мене прибіг Сем . Через 20 хв приїхав Раян:

- Привіт я дома.
- .... - тиша
-Мері що з тобою?
- Я сама не знаю.
- Розказуй на тобі лиця не має
- Та я .. була в Ітана в нього лейкоз.
- Що ? Не переживай все буде добре ти чуєш ?
Маленька ей він сильний.
- Напевно.
- Ти була в нього?
- Так він вже місяць там , а мені лиш зараз сказали.
- Хто?
- Батько.
- Все буде добре ти чуєш?

Я міцно його обняла і так і заснула