Пролог

60 3 1
                                    

Холод пронизував ліс. Присмерковий патруль котів повертався до табору. Рудий щербатий кіт, шкутильгаючи, підійшов до кагату і поклав жилаву мишу. Троє інших котів теж поклали здобич і взяли свою частку.
– Як думаєш, Кедросмуже, Квіткошубкові пологи пройшли вдало? – звернулась срібляста кицька до смуганя.
– Звичайно, медикішка подбала про твою матір.
Гололистовий вітерець залетів у ясла.
Там плямиста кішка вилизувала новонароджене кошеня. Його чорна шубка виблискувала місячним сяйвом. Смугаста королева підійшла до кішки.
- Квіткошубко, ти впевнена, що вона житиме? Подивися на неї, вона така худа!
Квіткошубка незважала на королеву, але трішки злилася. Ззаду почувся голос:
- Смугохутра! Може годі приставати до інших? Ти зараз обмовляєш це кошеня, а коли воно виросте, то буде найвідомішим провідником всіх часів?
Смугохутра фиркнула.
- З цього? Провідник? Воно стане провідником коли їжаки полетять!
Квіткошубка принюхалася до повітря. В ясла зайшла сіро-синя кішка. Її зелені очі виблискували зоряним сяйвом. Сіра королева кивнула киці.
- Вітаю, Синьозора.
- Вітаю, Попелохмарко.
Провідниця перевела погляд на Квіткошубку і кошеня. Синьозора торкнулася чорну кицьку носиком.
- У Смеркового Клану поповнення.
Трьохкольорова кішка кивнула.
- Так. Надіюся, вона переживе кінець гололисту. І ще й ніч. Добре хоч в яслах тепло.
- Як ти її назвеш?
Квіткошубка подивилася на їїї хутро, а потім на провідницю.
- Їй підійде це ім'я. Нічка. Її зватимуть Нічка.
Королеви і Синьозора схвально кивнули.

Хованки в темрявіWhere stories live. Discover now