Хованки в темряві

Розділ 16 | Смерть у каньйоні

Ночелапка зайшла до ясел з сорокою в зубах. Повню тому Воронокігта народила трьох кошенят, одне з яких було сліпе. Зараз вони разом гралися з Бурекрилом, ганяючись за його хвостом. А сріблясте кошеня, яке було сліпе, лежало біля матері та наче дивилося на гру своїх брата та сестри.
Новачка поклала птаха перед ним. Котик почув запах та підійшов до неї і намагався знайти її лапками.
– Совко вже вчиться розрізняти речі по запаху та дотику. – нявкнула сіра королева і поклала голову на лапи. В її очах чорна кішка побачила неприхований смуток. – А скоро і на слух.
– Не хвилюйся, Воронокігто. Він може стати гарним медикотом. – Ночелапка намагалася втішити сестру своєї матері. Але королева лише угукнула і далі спостерігала за кошеням. Совко взяв в зуби здобич (хоч та була розміром з нього) та пішов прямо. Потім розвернувся і наткнувся на Воронокігту. Котик поклав сороку перед нею.
– Молодець. – похвалила кішка.
Раптом почувся нявкіт Бурекрила:
– Добридень, Крутострибе.
Ночелапка обернулася. Наставник кивнув вояку і підійшов до новачки.
– Ти недавно казала, що скоро гололист. А вже ціла повня пройшла. – нявкнув сірий кіт.
– Але, Крутострибе, я вчора полювала! І позавчора! І позапозавчора! Я кожен день полюю.
– Ну, а ми кожен день їмо. – фиркнув Крутостриб. – І це твій новацький обов'язок – полювати для Клану та слухати накази наставника.
Ночелапка була відкрила рот, щоб ще щось сказати, але кивнула і пошкандибала до виходу з ясел. Біля кагату вона зустріла Каролапа.
– Привіт. – привіталась кішка. – Може разом пополюємо?
Але смугастий новак похитав головою.
– Вибач, я тільки прийшов з полювання по два заходи. Тому дуже втомився. Може, іншим разом?
Чорна новачка обурено пішла до виходу. Вона, звичайно, розуміла Каролапа, але... Так, стоп. Чому Крутостриб не повів її на тренування? Вона вже повню тільки і полює.
Її думки перервав шелест в кущах. Звідти вилізла крихітна мишка та швидко скрилася у нірці. Та за кущами все одно чувся шум. Ночелапка стала в мисливську стійку та поплазувала до заростів. У повітрі наповненому ароматів лісової здобичі та хвойних дерев чувся запах кота з іншого Клану. Кішка обережно глянула через листя. То була Мрячколапка!
Сіро-блакитна новачка здоганяла водянку, але та залізла між щелин Небесного Каміння. Ночелапка і не помітила, що вже майже на території Дощового Клану. Тим часом Мрячколапка зайшла на територію Смеркового Клану. «Що вона робить? Це ж порушення вояцького правильника!». Тут кішка залізла під каміння і звідтиля долинув самовдоволений голос:
– Нарешті я тебе дістала, водянко чортова!
Ночелапка посміхнулась і вилізла з хованки.
– А як вилізти? – Мрячколапка намагалась протиснутися через каміння, але пролазила лише її лапка. – Я серйозно, а вилізти як?!
– Допомога потрібна? – озвалась Смеркова новачка.
– О, Ночелапко, це ти? Слава Зореклану! Допоможи мені. Посунь оте каміння навпроти.
– Оце? – чорношуба кицька стала передніми лапами на невеликий валун.
– Думаєш, я бачу? – пирхнула Мрячколапка. Ночелапка зрозуміла про який камінь вона говоре. Новачка штурхнула його задніми лапами і той відкотився. Сіра кицька акуратно вилізла і почала зализувати подряпини.
– Дякую. До речі, що ти тут робиш?
– Це ти що тут робиш?! Мені Крутостриб наказав пополювати. Я іду по лісу аж тут чую запах Дощового кота на нашій території.
– Небесне Каміння неофіціально належить Смерковому Клану. – зауважила Мрячколапка.
Ночелапка здивовано глянула на подругу. Смерковий Клан сказав, що Небесне Каміння їхнє і це так. Смеркова новачка не збиралася сваритися з Дощовою через територію. Нехай це вирішують провідники.
– Добре, я, мабуть, піду. – сіра кішка махнула хвостом на прощання і пішла на свою територію. Ночелапка дивилася на те, як гладкошерста новачка з легкістю перепливає річку. Вона думала, що щоб так навчитися плавати треба багато тренуватися.
Чорношуба кицька пішла до лісу. Вона хотіла по-справжньому насолодитися цим моментом, бо знала, що він ніколи не повториться. Ночелапка вдихнула лісового повітря. Її ніздрі заповнив запах хвої, папороті та... кроля. Заблукала тваринка і не підозрювала, що скоро стане їжею для лісових котів. Кішка стала в стійку і, наче пантера, поплазувала до своєї здобичі. «Чого мене вчив Крутостриб? Так, точно, у них гарний нюх і слух, тому підікрастися буде нереально. Як тільки кріль, або заєць, буде в полі зору починати погоню.» – мислила новачка. Та поки вона думала-гадала її здобич вже почула кицьку і тікала. Ночелапка рвонула з усієї сили. Кріль біг швидко, але вона мала бігти швидше. Відстань між ними скоротилася у лисячий хвіст, тому кішка легко стрибнула на нього і збила його з лап, перекусивши глотку.
Ночелапка могла повертатися до табору, але спершу вполює ще пару білочок.