Хованки в темряві

Розділ 11 | Посвячення

Ночелапка злісно дивилася на Темновуса. Вона тишком випустила кігті.
- Хоча, Дрокохвіст не хотів йти, тому він відданий Клану. - заперечив сам собі темний кіт.
- Тупе заперечення-зауваження. - тихо нявкнула Ночелапка до Барвистолапки. Але Дрокохвіст їх почув.
- Ввічливіше з старшими будь. - гаркнув він.
- Якщо ці «старші» з лисячим сердцем, то не думаю що з ними треба буди ввічливіше. - фиркнув Крутостриб.
- Тихо! - гаркнула Синьозора.
Але Дрокохвіст її не слухав.
- То це ти навчив свою новачку таких манер? - поцікавився він.
- Я вчу її, що вважаю за потрібне. - нявкнув сірий кіт.
- А може, ти її щось потрібному навчиш?
- Крутостриб чудовий наставник! - викрикнула Ночелапка.
- То он як? І чого він тебе навчив? - пирхнув смугастий вояк.
Ночелапка вже не стрималась. Вона підбігла і стрибнула на кота, в стрибку випустивши кігті. Дрокохвіст явно не чекав такого, але встиг відскочити в бік, до Клану. Чорна новачка люто зашипіла і плигнула до нього. Смугастий вояк легко відкинув її і поклав на лопатки. Ночелапка вдарила задніми лапами йому в живіт з випущеними кігтями. Дрокохвіст завив і відпустив її, але тієї ж миті знову накинувся.
- Зупиніться! - закричала Синьозора.
Смугастий вояк люто подивився на провідницю і на Ночелапку, але розвернувся і пішов до гурту.
- Отже, - вдихнула сіра кішка, - Тигросерд, Білохмар і Дрокохвіст залишаються у Смерковому Клані.
Коти схвально закивали.

***

Ночелапка гналася за кролем. Вона легко догнала його і спіймала. Кішка знову почула цей запах.
- Фрея, - покликала вона, поклавши здобич.
З хащів вилізла срібляста кішка. Її рожевий нашийник зачіплявся за гілки та листя.
- Ночелапко! - радісно нявкнула та. - Я тут подумала і... захотіла приєднатися до Смеркового Клану.
Чорна новачка ошелешено дивилася на Фрею. В її зелених очах були іскорки хвилювання.
- Чому ти так вирішила?
- Вчора я спитала у свого дідуся про диких котів. Він розповів, що ви живете у лісі, б'єтеся за свою територію, полюєте і виживаєте! - Ночелапка чула у її голосі нотки захоплення. - Я теж хочу так жити. Мені набридло життя кицюні і я хочу стати воячкою!
- Тобто, ти готова битися на смерть, спати на підстилках з моху і раз на повню не спати цілу ніч? - спитала її Ночелапка.
- Так, готова. - впевнено промурмотіла та. - Я про все розпитала у дідуся і знаю про Зореклан, Зборище, обряди і вояцький правильник. Я навіть вчилася битися!
Чорна кицька задумалася. Як відреагують її сокланівці на появу кицюні?
- Фрея, що ти тут робиш?
Голос Айріс привів Ночелапку до реальності.
- Ходімо до дому. Вже сутеніє. - нявкнула та.
- Ні. - фиркнула Фрея. - Я не піду до Безхутрів, тобто Двоногів. Кицюняче життя нудне і безпечне. А я хочу пригод, чогось цікавого і бути вільною. Розумієш, Айріс? Вільною! Я втомилася слухатися Двоногів, гуляти лише на подвір'ї і їсти цей корм! І навіть, якщо мене не приймуть, - випередила вона запитання білої кицьки, - я буду самітницею. Бо я хочу на волю! І відтепер я - дикий кіт! - викрикнула Фрея і зірвала з себе нашийник. Він з брязкотом впав на траву.
- Пфф. - фиркнула Айріс. - Ну, як знаєш. Шукай пригод на свою голову і живи в лісі, а я піду грітися у кубельці.
Кішка махнула хвостом і пішла. За мить хащі поглинули її повністю.
- То, ми йдемо? - нетерпляче спитала срібляста кицька.
Ночелапка кивнула. Вона взяла кроля в зуби і помахом хвоста дала знак іти за нею.
Кішки мовчки йшли до табору. Фрея часто оглядалася. Ночелапка показала їй Неболом і Небесне Каміння.
Раптом, новачка почула звуки битви. Вона хутко забігла в табір. Її здобич впала з роту. Смерковий Клан бився з лисицями і борусуками. Ночелапка побачила на краю галявини Барвистолапку, яка намагалася вирватися з лап рудого хижака. Чорна кицька підбігла і стрибнула на лиса. Вона вп'ялася зубами в горло хижака. Той скинув з себе новачку, але побіг до Квіткошубки і Попелохмарки, що проганяли борсука. Ночелапка підійшла до трьохкольорової кішки. З її лапи цівочкою текла кров, а пухнаста шубка в пилу.
- Що сталося? - спитала Ночелапка.
- Перед тим, як ти пішла Кремочуб приніс горобця. Тонкохвістка побачила там знак про напад. Через декілька митей на нас напали лисиці і борсуки. - пояснила вона.
Ночелапка оглянула табір. Вогнелап з Білолапкою і Каролапом гнали борсука з табору. Смугохутра люто билася з лисом. Чорноплям і Кривоніг захищали ясла. Тут серце новачки тьохнуло: декілька митей тому вона бачила матір, що билася за свій Клан. А зараз Квіткошубка непорушно лежала на землі. Кішка підбігла до неї.
- Мамо, ні!!! - закричала Ночелапка.
- Не хвилюйся, Ночелапко. Тепер я приєднаюся до Зореклану і дивитимуся на тебе згори. - її голос звучав, як спів напівмертвого солов'я.
- Мамо...
Але Квіткошубка вже не дихала. Ночелапка схлипнула. Раптом, її хтось відкинув. Вона встигла приземлитися на лапи. Лис накинувся на неї. Чорна кицька почала роздирати його морду кігтями, але це нічого не дало. Звір легко відкинув її своєю лапою. Ночелапка вже приготувалася до зустрічі з Зорекланом.
Але раптом лис запищав, як маленьке кошеня - Синьозора люто гамселила його кігтями. Провідниця ухилялася від усіх його ударів, хоч як би він не старався. Лису все-таки вдалося вдарити кішку. Він сильно вдарив їй по боку. Хутро Синьозорої заляпалася кров'ю і вона не могла підвестися.
Хижак вже наблизився до провідниці, але хтось сильно вдарив його у бік. Ночелапка дуже сильно здивувалася - Фрея! Кішка билася з рудим звіром, як справжній вояк. Срібляста кицька змогла прогнати лиса і гордо випнула груди.
Ночелапка оглянула поле битви. Останній борсук покинув табір. Вони виграли!
Але якою ціною...
Посеред табору лежали тіла Квіткошубки, Смугохутрої, Гілкохвоста, Дубошубки і Левокігтя. Кішка підійшла до матері і сестри, щоб останній раз поділитися з ними язиками. Хоч вона тільки новачка, вона відчувала, що раніше таких втрат не було.
Синьозора провела обряд і вояки могли зі спокійною душею відправлятися до Зореклану. Ночелапка попленталася до кубла, але тут почула голос Дрокохвоста:
- Кицюня! Що ти тут робиш? - зашипів він.
Новачка згадала про Фрею. Срібляста кішка гарно билася з лисом, це бачила провідниця і її повинні були прийняти до Смеркового Клану.
- Вона тепер не кицюня. - заступилася за Фрею чорна кицька. - Це Фрея, вона хоче стати воячкою.
- Воячкою? Кицюня?! - пирхнув Шулікокіготь. - Швидше їжаки полетять! Вона навіть нічого не знає про Клани.
- Взагалі, я знаю багато чого про чотири Клани і про диких котів. - заперечила кицька.
- І вона чудово билася. - зауважила Синьозора. - Фрея прогнала лиса і врятувала нас з Ночелапкою.
Сірий вояк здивовано подивився спочатку на провідницю, а потім на Фрею з Ночелапкою.
- То ти хочеш приєднатися до Смеркового Клану? - прогарчав Кривоніг. - Ти готова...
- Так, я готова. - впевнено нявкнула кішка.
- І нащо вона нам? Лише поїсть нашої здобичі, а потім помре від холоду чи втече назад до Двоногів. - зневажливо озвався Темновус.
- Судячи з її захвату, вона знає на що йде. - промуромотіла Воронокігта десь з того боку галявини.
- Так, мені не подобається жити у Двоногів. Я хочу бути вільною! Я хочу на волю! І я вже тут.
- Фрея, підійди. - сказала провідниця вже з Високого Каменю. Срібляста кішка підійшла. У її очах грали іскорки захвату і цікавості. - Ти показала, що достойна жити у Смерковому Клані. Віднині і надалі, аж поки вона не отримає свого вояцького імені, її зватимуть Срібнолапка. Твоїм наставником буде Попелохмарка. Попелохмарко, ти була ученицею Дрібнокігтя. Він став тобі гарним наставником. З тебе виросла смілива і добра воячка. Сподіваюся, ти передаси трохицих рис Срібнолапці.
Сіра кішечка підійшла до новачки і торкнулася своїм носиком. Ночелапка могла чути, як Срібнолапка тихо замуркотіла.
- А ще, - продовжила провідниця, коли кішки відійшли осторонь кола, - новацьке кубло надто переповнене. Білолапко, підійди сюди.
Біла кицька здивовано подивилася на Ночелапку і Барвистолапку. Вона нарешті підійшла. Ночелапка чула запах хвилювання.
- Сьогодні у битві ти захистила Вогнелапа, коли на нього напав борсук. - рудий новак закивав головою. Через його ліве око йшов шрам залишений борсуком чи лисом. - Я, Синьозора, провідниця Смеркового Клану, закликаю моїх предків-вояків поглянути на цю новачку. Вона важко тренувалась, щоб зрозуміти ваш шляхетний Правильник. І я відкриваю її вам як воячку, що готова одержати це звання. - Білолапка схвильовано покрутила головою. - Білолапко, чи присягаєш ти невідступно сповідувати Вояцькому правильнику, захищати й обороняти Клан, навіть ціною власного життя?
- Присягаюся. - впевнено нявкнула та.
- Тоді силою Зореклану я нарікаю тебе вояцьким іменем. Білолапко, віднині тебе знатимуть як Білосерда. Зореклан шанує твою хоробрість і силу, я ж запрошую тебе до Смеркового Клану вже як вояка.
Більшість котів, як і Ночелапка з Барвистолапкою вигукували її нове ім'я: «Білосерда! Білосерда». Але деякі коти, як Шулікокіготь, Темновус, Дрокохвіст і Кремочуб тихо сиділа, не привітавши новоспечену воячку.
Ночелапка, Вогнелап, Каролап, Барвистолапка і Срібнолапка підійшли привітати Білосерду, але та мовчала, бо їй треба було пройти мовчазне чатування аж до світанку.