Хованки в темряві

Розділ 2 | Сестри

Чорний кіт завів кошенят до ясел. Він кивнув королевам і торкнувся носом Квіткошубки.
- На добраніч. - нявкнув Чорноплям і вийшов з кубла.
Барвиста кішка обгорнула хвостом Нічку і поклала голову на лапки. Смугохутра глянула на них і глянула на Барвистинку і Карика. «З них виростуть кращі вояки, ніж вона.» - подумала норовлива королева і лягла спати разом з кошенятами. Руденьке кошеня гралося з мохом. Але коли спіймав погляд своєї матері, то теж вклався спати.

***

На ранок пішов дощ. Вояки поверталися з патруля промокші. Новаки ховалися в кублі.
Маленька чорна кішечка зморщила носик. Їй хотілося гратися, але через дощ потрібно було сидіти в яслах. Кошеня дивилося, як капає дощ. Це було дуже нудно. Кицька бачила Сойколапку та Кремолапа, які йшли на тренування. З їхніх вус капали краплі дощу. «Я теж скоро тренуватимуся.» - думало кошеня. Нічка подивилася на Барвистинку у якої сильно болів живіт. Смугаста королева з тривогою дивилася на своє кошеня, але нічого не робила. Карик знервовано дивився на свою сестру.
- Може покличемо медикішку? - нявкнуло кошеня.
- Нащо? Живіт скоро пере...
Барвистинку знудило. Кошеня вирвало на підлогу.
- Нічко, біжи за медикішкою! - наказала Квіткошубка.
Нічка кивнула і не гаючи часу кинулася до кубла медикицьки. Там була коричнева кішечка з білими лапками.
- Тонкохвістко! Барвистинці погано! - стривожено сказала чорна кицька.
- Що з нею? - спитала Тонкохвістка.
- Спочатку у неї болів живіт, а потім її знудило.
Коричнева кицька взяла зелену травку і побігла до ясел. Дощ вже закінчувався. Нічка побігла за медикішкою стрибаючи по калюжах. Тонкохвістка підійшла до трьохкольорової кицьки, пережувала трави і дала кошеняті. Вогник спостерігав за цим. Йому було шкода кицьку, хоча вони не дружили.
Барвистинці вже стало краще. До ясел забігла провідниця.
- Що сталося? - спитала сіро-синя кішка.
- Барвистику знудило. Але вже краще. - відповіла Смугохутра.
Кішка полегшено видихнула.
- Добре. Квіткошубко, я хотіла сказати, що Сойколапка і Дуболапка вже достатньо дорослі. - вела провідниця.
- Щоб стати вояками?
- Так. Я скликаю Віче. - нявкнула сіра кицька і пішла до виходу. Через декілька митей почувся клич.
- А можна і нам піти? - спитала Нічка.
Королева задумалась, але все ж таки кивнула і вийшла з ясел. Нічка подріботіла за нею. Кошеня бачило Кремолапа та ще якусь маленьку білу новачку.
Провідниця подивилася на Клан, та підклмюикала до себе хвостом Сойколапку та Дуболапку.
- Я, Синьозора, провідниця Смеркового Клану, закликаю моїх предків-вояків поглянути на цих новачок. Вони важко тренувались, щоб зрозуміти ваш шляхетний Правильник. І я відкриваю їх вам як вояків, що готові одержати це звання. - Синьозора звернулася до новачок. - Сойколапко та Дуболапко, чи присягаєте ви невідступно сповідувати Вояцькому правильнику, захищати й обороняти Клан, навіть ціною власного життя?
- Присягаємося. - нявкнули в один голос.
- Тоді силою Зореклану я нарікаю вас вояцьким іменем. Сойколапко та Дуболапко, віднині вас знатимуть як Сойкокрила та Дубошубка. Зореклан шанує вашу хоробрість і силу, я ж запрошую вас до Смеркового Клану вже як вояків.
Весь Клан загомонів:
- Сойкокрила! Дубошубка!
Нічка з невеликою завистю дивилася на сестер. «Скоро і я там буду» - думала кицька і пішла назад до ясел.