Хованки в темряві

Розділ 17 | Зниклі

Ночелапка підійшла до Срібнолапки. Кішка не могла повірити в смерть воєводи, якого знала від народження. Новачка не знала, що тут сталося, але знала, що почує цю історію в таборі.

***

Коли подруги повернулися до табору, то Срібнолапка одразу побігла до Синьозорої, яка ділилася язиками з Білохмаром. Ночелапка пішла з нею.
- Ви щось хотіли? - спитала провідниця, повертаючись до подруг.
Ночелапка не знала, як це сказати Синьозорій. Як відреагує провідниця на смерть шановного воєводи? Здавалося, Срібнолапка теж поділяла з нею думки.
- Синьозоро, - невпевненно почала новачка. - Емм... Злотошуб помер.
Провідниця осторпіла. Білохмар схилив голову та щось прошепотів. Напевно, прощальні слова. А Синьозора з іскорками жаху, скорботи та здивованості в очах переводила погляд то на Срібнолапку, то на Ночелапку.
- Як він помер? - нажаханим голосом спитала синя кішка.
- Злотошуб перевіряв мої здібності. Потім ми побачили собаку біля Каньйону Духів, коли перевіряли кордон. Пес мене вхопив, а воєвода врятував, скинувши звіра в каньйон. Але він впав з ним.
Провідниця схилила голову. Декілька митей вона так простояла, а потім підійшла до Високого Каменю і стрибнула на нього. Кішка вигукнула:
- Нехай всі коти, здатні самостійно наловити собі здобичі, зійдуться до мене під Високий Камінь на Віче Клану!
Смеркокланівці швидко зібралися. Ночелапка сіла біля Срібнолапки. До них підійшли інші новаки і Білосерда. Перш ніж хтось встиг щось запитати Синьозора мовила:
- Сьогодні помер наш воєвода Злотошуб... - коти одразу зашуміли. Деякі старійшини завили.
- Він довго служив Клану... - схилив голову Дрібнокіготь.
Коли всі заспокоїлися, провідниця продовжила:
- Він хотів вберегти Смерковий Клан від собаки, але, на жаль, впав у Каньйон Духів.
«Це був не розсудливий вчинок» - Ночелапка думала, що у смерті Злотошуба винен він сам.

***

Автор:
Далі мені лінь писати. Короче кажучи, вони помянули Злотошуба, новим воєводою став Білохмар. Срібнолапка детально розповіла новакам і Білосерді що там сталося. Ну, а потім буде вже цікавіше))

***

Вогнелап біг перед Каролапом. Вони наввипередки бігли до тренувальної лощовини. За ними бігли Ночелапка і Срібнолапка. А Барвистолапка йшла позаду разом з Сонцецвітом, Крутострибом, Попелохмаркою та Кривоногом. Останньому Тонкохвістка дозволила покинути кубло, бо всі наставники за наказом Синьозорої мали провести спільне тренування.
- Вогнелапе, - гукнув новака Сонцецвіт коли вони дійшли до тренувальної лощовини, - покажи свої бойові прийоми. Нападай на мене.
Рудий котик став у бойову стійку та стрибнув на наставника. Сонцецвіт легко ухилився, а новак приземлився на лапи.
- Давай, спробуй ще раз. - нявкнув блідо-рудий вояк.
Вогнелап зашипів та стрибнув Сонцецвіту під лапи. Другий блискавично став на задні лапи і, напевно, хотів прижати лапами новака, але той швидко зорієнтувався і вдарив у живіт наставника. Сонцецвіт глухо завив і сказав:
- Молодець, Вогнелапе!
Так і тренувалися Попелохмарка та Срібнолапка. Новачка погано атакувала, але добре маневрувала та ухилялася. Під час цього до них підійшов Білохмар. Коли Срібнолапка втомилася, Попелохмарка підійшла до воєводи.
- У неї гарно виходить ухилятися, вона швидко мислить. Але ще трохи слабка.
Блакитно-жовті очі глянули на плямисту кішечку, що зализувала свої рани.
- Їй всього шість повень і тим паче Срібнолапка стала новачкою раніше потрібного. А розуму у неї багато, як для новака. - кинув Кривоніг позаду них.
- Подивимось, може й ученицею медикішки стане. - нявкнув Білохмар.
Ночелапка слухала це все. Вона енергійно перебирала лапами: їй дуже кортіло показати себе. На превелике її щастя Крутостриб підвівся і підійшов до гурту.
- Може ми вже з Ночелапкою будемо тренуватися?
- Прошу, - кивнув воєвода.
Чорна новачка підняла вгору вушка та хвіст і підійшла до наставника.
- Пам'ятай про ефект неочікува... неочікуваності... неочікування?.. - коли кіт побачив, що Ночелапка зараз лусне від сміху, нявкнув: - Ну, ти зрозуміла.
Кішка кивнула і стала в бойову стійку.
Але не встигла вона і вусом ворохнути, як на тренувальну лощовину з криком вистрибнула Воронокігта.
«Да ви дасте нормально потренуватися чи ні?!»
До неї підійшов Білохмар.
- Що сталося? - спитав кіт.
- Мої кошенята зникли! - злякано нявкнула королева.
- Що? Коли? - до них підійшли коти, що були на галявині. Ночелапка теж намагалася протиснутися до тітки.
- Я... я не знаю. Мене покликала Тонкохвістка, щоб я їй допомогла з травами...
- Стоп, а чому вона не могла попросити їнших? - спитав хрипким від старості голосом Кривоніг. Ворнокігта схилила голову.
- Інші були зайняті. А Плямохвостій не можна виходити з ясел.
Білохмар подивився в небо.
- Зрозуміло... А чого ми чекаємо? Шукаємо кошенят, хутко! - наказав він, опустивши погляд.
Ночелапка повернулася до новаків.
- Срібнолапко, ходімо зі мною. Підемо до дерев.
Кішечка кивнула і вони побігли туди.
Новачки бігли довго. «Де ж ті дерева?» - думала чорна кицька. Тут вона почала чути запахи... змій? Срібнолапка, видно, теж це почула і зупинилась.
- Н-ночелапко, ми добігли до...
- Зміїної галявини! Але де ті дерева?
Подруги ще раз пробігли, але дерев не було. Ночелапці це вже здавалося підозрілим: срібне та золоте дерева, біла сова, пропажа дерев...
- Дивися! - гукнула її Срібнолапка. - Той самий мурашник!
- Да твою ж... Як?
Д-е-р-е-в-а з-н-и-к-л-и. Ще й окрасу такого... Може у неї шиза?
- Срібнолапко, давай про це потім, ми взагалі кошенят шукаємо. - раптом отямилась новачка.
- Так, точно. Побігли.