Хованки в темряві

Розділ 1 | Кошенята

Кіт вийшов на галявину. Його золотисте хутро виблискувано на сонці. Вояк підійшов до кагату свіжини і взяв звідти невеликого дрозда. Він попрямував до кубла провідника. Звідти почувся голос провідниці:
- Заходь!
Золотистий вояк зайшов до кубла і поклав дрозда біля кішки.
- Дякую, Злотошубе. - сіро-синя кішка підсунула до себе пташку. - Як наш Клан?
- Чудово. Зеленлист приніс багато здобичі, у королев з'явилося більше молока, бо є що їсти.
Провідниця полегшено видихнула.
- Як там кошенята?
- Барвистинка і Карик вже підросли. Нічка стала міцнішою. Все чудово, Синьозоро.
Синьозора доїла мишку і дала знак воєводі, що можна іти. Злотошуб вийшов з кубла і зайшов до ясел. Сіренька кішка вилизувала руденьке кошеня.
- Як наш син, Попелохмарко? - приязно нявкнув золотистий кіт.
- Добре. Він такий грайливий. Вони з Нічкою постійно граються.
Чорна кицька почула розмову дорослих.
- І я постійно виграю!
- Ні, я! Ти постійно програєш! - рудий котик вирвався з лап матері. - Карик це може підтвердити!
Коричневий смугастий котик глянув на кошенят.
- Так, Вогник постійно виграє.
- Це змова! Я постійно виграю!
- Ні, я!
До ясел зайшла біло-смугаста кішка. Поряд дріботіло біла кицька з коричневими та рудими плямами.
- Тихо ви! Розкричалися, мишомізкі!
Квіткошубка та Попелохмарка встала на лапи.
- Не смій називати моє кошеня мишомізким! - гаркнули вони в один голос.
- Тихо всі! Заспокойтеся! - гаркнув воєвода і вийшов з кубла.
Нічка стрибнула на Вогника і вони почали гратися маючи Карика за глядача. Маленька барвиста кицька дивилася на них з відразою, бо була вся в матір. Нічка відштовхнула рудого котика і той натрапив на трьохкольорове кошеня.
- Ой. Вибач, Барвистинко. - довольно приязно нявкнув Вогник.
- Вибач?! - Барвистинка зморщила мордочку. - Я мало не впала! Зореклан зна чим займаєтеся і іншим заважаєте!
Вогник глянув на Карика, мовляв: «І це твоя сестра?». Смугастий котик подивився на сестру і нявкнув:
- Вогнику, Нічко, ходімо. Прогуляємося по табору.
Смугастик рушив до виходу а за ним Нічка і Вогник. Кошенята пішли до кубла новаків. Там сидів світлошубий котик. Він розмовляв з кричневою кицькою з зеленими очима. Нічка гукнула до новачки:
- Дуболапко!
Дуболапка повернулася до кошенят і лагідно нявкнула:
- Привіт, Нічко. Що ти робиш у кублі новаків?
- Я хотіла побачити вас з Сойколапкою. Ви ж мої сестри!
До них підійшла сіро-срібна кішка і теж лагідно нявкнула:
- Я тут, сестро. - Сойколапка глянула на Вогника і Карика. - Чого ці двоє постійно з тобою ходять? Ти вища за них і заслуговуєш на кращих друзів, як Барвистинка.
Нічка глянула на сестер. Вони постійно їй казали, що їхня сім'я нащадок самого Смеркозора. Кицька не зважала на це уваги, як і її матір, бо їй подобалося дружити з Кариком і Вогником.
- Вони мої друзі. - сказало чорне кошеня.
Блідо-рудий кіт глянув на Нічку.
- Ти нащадок Смеркозора і дружиш з оцими?! Я на твоєму місці вже давно б послав їх куди-по-далі.
- Ти обзиваєш мене і Карика, бо ми не вихваляємося своїм походженям? - не витримав Вогник. - Бо ми не ходимо з вверх піднятою головою? Бо ми не горді? У нас є гордість, але ми не дивимося на всіх звисока! Ти, Кремолапе, Сойколапка, Дуболапка, Барвистинка і Смугохутра надто...
До кошенят і новаків підійшов сірий смугастий і чорний плямистий коти.
- Ви справді надто горді, Кремолапе. - нявкнув сірий вояк.
- І не наказуйте кому з ким дружити. Нічка вибрала гарних друзів. - сказав чорний кіт. То був Чорноплям - батько Нічки.
Троє новаків фиркнули. Чорноплям махнув хвостом до кошенят.
- Вже смеркає. Вам час до ясел.
------------------------------------------
Так, це нова частина🙃 Тут трохи все не продумано, але далі буде цікавіше. Скоро випущу нову частину про Кріпіпасту.