В якийсь момент нитка терпіння обривається і починає здаватися,
Що байдуже все й хочеться просто кудись сховатися.
Від усього і всіх: від людей і емоцій, навіть від себе самої.
Десь в країну під назвою "ВНікуди" абу у світі героїв.
Десь туди, де мене не зможуть знайти і не зможуть добратися
Ні мої думки, ані почуття, ні поради, що з усім необхідно вживатися,
Необхідно змиритися і просто чекати, чекати, чекати...
Чекати чого?! Поки щастя звалиться з енба чи поки прийде час вмирати?
Можна провести чекаючи все життя або ж насолоджуватися ним тут і зараз,
Можна угледіти в казці нічний кошмар або ж казку свою віднайти в кошмарах,
Можна... Та багато чого. Все можливо, якщо цього дуже сильно хотіти.
Та проблема моя у тім, що з тобою лишень я по-справжньому вмію радіти,
Що насолоджуватися життям тут і зараз без тебе не вмію, не буду, не хочу
І навіть усе те, що присутнє у ньому, бачу, неначе крізь смужку скотчу,
Неначе це все не зі мною, я просто дивлюся стрічку.
Звичайний собі набір кадрів: друзі, робота, річка,
Родина, свята і будні... Усе ніби одним потоком,
В якому всі почуття притупились і так уже рік за роком.
І тільки ти вносиш у цей нескінченний потік дозу адреналіну,
Викидаючи зайве в смітник й легенько штовхаючи в спину,
Спонукаєш відкривати для себе нові горизонти, без заборон і обмежень.
Правило тільки одне: поважати людські почуття й не ламати свій власний стержень.
Хоча знаєш, зараз саме той випадок, коли і воно у глухий кут заводить,
Бо що робити тоді, коли одне іншому шкодить?
Коли будь-який вихід, здається, і не вихід зовсім,
Всього лиш черговий поворот, а я немов у облозі,
Немов в лабіринті, в якому одиноко блукаю досі,
Переконуючись все більше, що вийти звідси не в змозі.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Роздуми на тему кохання
PoetryЩо для вас є кохання? Чи кохали ви настільки, що були готові перечекати розлуку? Чи розлучалися коли-небудь? Що відчували при цьому? Що дарувало вам відчуття щастя тоді? Як часто не вдавалося порозумітися з коханою людиною? Чому? Запитань багато. Ч...
