Бути ближче, ще ближче, ще трішки...
Поцілунків твоїх доріжки,
Твоїх рук зачароване коло
Я забути не зможу ніколи.
Не дає мені спати ночами
Все, що було колись між нами
І що, маю надію, буде.
Ми знайдем одне одного всюди,
Ми пройшли уже мідні труби.
І твої – найжаданіші губи.
За тобою – й у вогонь, і у воду.
Щастя більшого не знала я з роду:
Бути ближче, ще ближче, ще трішки,
Прокладати цілунків доріжки
І, поглянувши просто у вічі,
Забувати про все на світі.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Роздуми на тему кохання
PoetryЩо для вас є кохання? Чи кохали ви настільки, що були готові перечекати розлуку? Чи розлучалися коли-небудь? Що відчували при цьому? Що дарувало вам відчуття щастя тоді? Як часто не вдавалося порозумітися з коханою людиною? Чому? Запитань багато. Ч...
