Як же давно я хочу, та ніяк не смію сказати,
Як сумую, як знищити мрію ці грати,
Як до тебе, коханий, хочу, марю прильнути.
Я до дна вип'ю з чаші хмільної отрути –
Хай вона розтечеться уся, рознесеться по тілу,
Хай пронизує, жалить, нехай владарює, зуміє
Побороти бар'єр, розірвати це замкнене коло,
Як ранкова зоря майоріє над видноколом.
Я її попрошу, я її заклинати буду,
Хай влаштує вона для тебе маленьке чудо:
Як навіть забракне сил, як не все задуманне вдасться,
Але ти завжди відчувай і причину знаходь для щастя,
Хай з тобою завжди буде те, що серце твоє зігріє.
Ось така вона непроста – моя заповітна мрія.
Всього лишень хочу я твої бачить сяючі очі,
Як світла твоя душа розвіює морок ночі.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Роздуми на тему кохання
PoesíaЩо для вас є кохання? Чи кохали ви настільки, що були готові перечекати розлуку? Чи розлучалися коли-небудь? Що відчували при цьому? Що дарувало вам відчуття щастя тоді? Як часто не вдавалося порозумітися з коханою людиною? Чому? Запитань багато. Ч...
