Коли розлука нарешті закінчиться,
Лише тоді я, напевно, вийду зі ступору.
Моя ніжність чекає на пальців кінчиках,
Щоб до тебе зірватися. Ти ж не чинитимеш опору?
Моя пристрасть чекає губ твоїх жадібних,
Твоїх лагідних дотиків, які з розуму зводять шалено, так
Немов би лавина чи ураган. А я до них
Додам щедро свої й буду пити твої уста,
І п'яніти з незвички, й тебе п'янить,
І тонути в озерах твоїх зіниць,
Хоч і знаю – немає з них вороття.
Та ні каплі, ні каплі в мені каяття.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Роздуми на тему кохання
PoetryЩо для вас є кохання? Чи кохали ви настільки, що були готові перечекати розлуку? Чи розлучалися коли-небудь? Що відчували при цьому? Що дарувало вам відчуття щастя тоді? Як часто не вдавалося порозумітися з коханою людиною? Чому? Запитань багато. Ч...
