Я НІМА

Пролог

В дитинстві я любила казку «Русалонька». Але не цю наївну версію Уолта Діснея для дітей, а справжню – похмуру. Пам'ятаєте? Ту, де все закінчується погано. Принц одружується з іншою, а бідна, німа Русалонька з першими променями сонця стає піною морською. Пам'ятаю, як вечорами ми дивилися її на старому плівковому проекторі на стіні, завішаній білим простирадлом. А потім, з мамою і сестрою, довго плакали, сидячи на ґанку, вслухаючись у звуки хвиль та вдивляючись у морську далечінь, поки тато скручував проектор.

Близькість моря лише додавала смутку.

«Це був знак, – питаю я себе, – чи просто безглуздий збіг?» Бо коли моє життя повторило вигаданий сюжет улюбленої казки, сліз було набагато більше.

Ні, зі скелі я не стрибнула і піною не стала. Та решта склалося схоже.

Моє життя починалося так само безтурботно, як і у героїні улюбленої казки. Я жила в чудовому приморському місті, оточена любов'ю і турботою, і, як Русалоньку в казці, природа наділила мене чудовим голосом. До того ж настільки унікальним і чистим, що вже в шістнадцять років перед моїми ногами лежав майже весь світ. Я навчалася в консерваторії за напрямком «оперний спів» і, завдяки володінню унікальним драматичним сопрано, мені пророкували кар'єру настільки ж блискучу, як у кращих оперних дів світу: Марії Каллас, Монсеррат Кабальє та інших. І звісно, за всіма законами жанру, в моєму житті був прекрасний принц. У нашій творчій професії покохати того, з ким співаєш на одній сцені – розповсюджена практика. Тож не було нічого дивного, що на мене задивився двадцятичотирьохрічний перспективний тенор. Він був красивим і талановитим. Разом ми підкорили сцени нашої країни, почавши уявляти себе в софітах кращих опер світу. Я мріяла стати оперною дівою світового рівня і виступати в Ла Скала, і ніхто тоді не сумнівався, що цій мрії судилося збутися.

Але знаєте, як кажуть: ніколи не загадуй наперед.

Коли після двох-тригодинних вистав у тебе дере в горлі – це нормально. Ніхто особливо цим не переймається. П'єш теплий чай, кілька яєчних жовтків – змастити зв'язки, і все повертається в норму. Виступаючи роки, вдаються і до більш радикальних методів – практикуються ін'єкції особливого препарату для голосових зв'язок. Коли даєш багато концертів підряд, голос, звісно, втомлюється – всі відомі співаки це знають. Знала і я, хоча до цього моєму молодому голосу було ще далеко. На піку слави у юному віці ніхто нічого б нікому не сказав. Про першіння в горлі я теж не говорила – подумаєш! Тому, коли я просто заглухла прямо на сцені під час сольної арії – всі, і я в тому числі, були шоковані.