Я НІМА

Частина 20

Підйом о сьомій. Душ — десять хвилин. Одяг, макіяж – іще тридцять. Дорога — двадцять, з пробками — півгодини. Припаркуватися, купити кави, й рівно о дев'ятій треба сидіти в офісі. Мовчазно виконувати свою роботу, в компанії єдиного кактуса на моєму столі. Обід – сорок хвилин, і закінчувався робочий день о шостій, якщо замовлення термінове — краще взяти додому. Не люблю стирчати до опівночі в іншому кінці міста, а потім мчати по нічній трасі додому.

Режим був вироблений роками. Збоїв майже не було. П'ять днів на тиждень, місяць за місяцем, рік за роком. Яскравими вкрапленнями були зустрічі з рідкісними друзями або обіди в колі сім'ї. І все.

Що тут скажеш? Моє життя було нудне до нестями, та й не життя це було — так, існування. Безглузде, обтяжливе...

Неймовірно, що я так багато сумнівалася, переживала.

Я ніколи туди не повернуся — моє місце не там і ніколи там не було!

Воно тут — із ним.

Тримаючи мене за руку, Ден прямував за Сетом, пробиваючи мені дорогу в набитому, як і повинно бути в хорошому нічному клубі, залі. Все навколо миготіло в напівтемряві, під драйвові біти ді-джея. Ритм був такий, що хочеш не хочеш, тіло саме починає рухатися. Місце називалося «Fabric» — воно було на піку популярності.

Звук музики не давав можливості розмовляти, тому ми просто випили біля барної стійки й пішли танцювати.

Весело, вільно, розслаблено... кайф! Відчувала себе прекрасно. Заплющивши очі, в такт рухалася біля Дена, думаючи: «Яке ж у мене тепер приємне, хоча і дуже просте життя».

Чесно, навіть цей клуб простий. Це дуже популярне місце, й у нас подібне б кишіло пафосом і понтами. А тут нічого такого немає. Немає цієї високопарності в інтер'єрі приміщення або пихи у зовнішньому вигляді людей і їх поведінці. Всі просто веселяться, не намагаючись заявити про свій статус або фінансове становище. Поруч із тобою цілком може танцювати якийсь Цукерберг (в фінансовому сенсі), та ти й не здогадаєшся. Дівчата теж не вбираються, як на показ мод, більшість навіть не нафарбовані. Британка цілком може заявитися до нічного клубу або до пабу у звичайній футболці та простих джинсах, без укладки, високих підборів і решти. Поспілкувавшись з Клер і Габі, я тепер розуміла їхню логіку: «я йду до клубу розслабитися, а на "шпильках" цього не вийде». Сексі-взуття та бойовий макіяж – виклик, наче знак того, що об'єкт у режимі пошуку. І не те, щоб прості дівчата проти приємного знайомства — ні!. Але якщо таке трапиться, вона буде точно знати, що хлопець вважає її привабливою і в такому простому образі, значить, стосунки від самого початку більш щирі.