Я НІМА

Частина 16

– Все добре, йди, не переймайся... Я побуду тут...

Я забилася в найнепомітніше місце в залі, тихо спостерігаючи за Деніелом, намагаючись не привертати до себе уваги.

Варто було нам переступити поріг центру, його обступили, як якусь суперзірку. Треба ж, схоже усі про нього вже знають.

Микола ходив поруч, перекладаючи, Ден всім посміхався, як це зазвичай роблять іноземці, а наші сипали питаннями.

Міланці взагалі засяяли від щастя, побачивши, що він тут. Як говорила Тетяна, вони не очікували його приїзду. І здається, те що ми прийшли разом, і моя попередня цікавість її чомусь не наштовхнули на думку, що саме я є тому причиною.

Втім, нічого дивного. По-перше, за мною міцно закріпилася репутація одиначки. А по-друге, я завзято переконувала Тетяну, що ми з ним лише друзі.

Навіщо я це робила? Ну, це питання до Костянтина. Мабуть, і справді відкрито зізнатися людям, що щаслива, я ще не можу. Точніше, могла ще вчора вранці, але після сварки з Марго ця суперздатність знову кудись зникла.

Я телефонувала, писала смс, але вона не відповідала. Збивала дзвінки й просто ігнорувала всі мої листи з вибаченнями.

Усе це було, коли Ден заснув. Він спав, а я гіпнотизувала телефон, відчуваючи докори сумління, що за всю мою підлість мене ще й втішають. Хотіла подзвонити Кості, але побоялася, що вийде ще гірше. Вже краще не лізти... й так дров наламала...

Вранці, коли Ден почав збиратися до центру, я вирішила усунути себе з його шляху... Так, за ніч я дійшла висновку, що не заслуговую щастя, образивши близьку мені людину.

Дену мій настрій зовсім не сподобався, і, проявивши м'яку, але цілком очевидну наполегливість, він змусив мене поїхати разом із ним.

Тепер, розмовляючи з людьми, він час від часу поглядає на мене, наче боїться, що я втечу або щось таке.

Ну скажіть? Навіщо йому возитися зі мною? Думаєте, я не розумію, що поводжуся, м'яко кажучи – неправильно, караючи його за провину перед Марго? Все я розуміла. Адже я дуже розумна! Так, сарказму у цій фразі більше, ніж смоли в асфальті, і що? Як, як мені вправити свої ж мізки та перестати скиглити?

Центр набивався людьми. Дена зовсім окупували й тепер, через натовп, я його майже не бачила.