Я НІМА

Частина 2

Моя сестра поїхати не змогла. У неї в розпалі випускні іспити в університеті, так що про канікули до кінця серпня вона навіть не мріяла.

Тому ми – дві шукачки пригод – зустрілися в аеропорту недільного ранку, рівно о восьмій.

Політ планувався веселий.

Поки чекали на свій рейс, пройшовши реєстрацію і здавши багаж, зайшли до бару і, попри те, що була тільки одинадцята ранку, з подачі Марго, почали відпочинок з коктейлів. Добре, їх ціну ми дізналися, випивши по три порції, інакше б у нас був шок. Раніше в аеропортах алкоголю я не пила, завжди літала з батьками, тут не відірвешся. Хоча і проста вода тут може вразити ціною. Часом мені здається – усі аеропорти світу в таємній змові. Вони спеціально змушують людей чекати дві, три години на свій рейс після реєстрації, щоб продавати їжу, напої та інші товари за грабіжницькими цінами. Навіть заможні люди розуміють, що їх розводять. Але поки стирчиш у цьому раю для шопоголіка, хочеш-не-хочеш, та щось і купиш, з'їси, вип'єш, чимало при цьому переплативши.

Але, поскільки ми були у святковому настрої та без фінансових проблем, особливо не напружувалися. Ще й на чай симпатичному офіціантові залишили.

Подруга сподівалася продовжити веселощі на борту, але, на її розчарування, алкоголь там не пропонували. Двогодинний рейс на це був не розрахований. Довелося чекати посадки.

Відпустка намічалася вельми нетвереза. Ну що ж, нам обом давно пора трохи розслабитися. Зрештою, я ще не дозволяла собі бути бешкетницею, треба ж спробувати хоча б раз у житті не бути чемною. За особистими трагедіями й вічним лікарським і батьківським наглядом, з алкоголем я познайомилася досить пізно. Щодо паління, то й поготів. Куди мені: то голос треба було берегти, то хвороба. Все не так, як у людей. От візьму і поїду на Ивису (те що в народі звуть "Ібіца"), і хай буде, що буде. Марго б моя ідея сподобалася... якби я її озвучила, звичайно.

Після прибуття мені довелося стати нашим провідником. Я ж згадувала, що об'їздила тут все і до того ж непогано розуміла мову. Подруга добре володіла англійською, а італійською знала три слова: «ciao mio amore», – в туристичних містах та для її цілей більшого не потрібно.

У Мілані зупинилися в приватних апартаментах друга мого батька. Батьки й слухати не хотіли про те, що у нас не буде постійного притулку на цілий місяць. Мама сказала так: «куди б вас не занесло, я повинна знати, що вам буде куди повернутися в разі чого». Що ж, це заощадить нам гроші і дозволить подорожувати без зайвого багажу.