Я НІМА

Частина 6

Боже, як мене бісить ця людина! Коли ж це припиниться? Теж мені помічник!

– Як сьогодні ваш настрій?

– Чудово! – штучно посміхнулася, отримавши аналогічну посмішку у відповідь.

Так – це мій новий психолог. Нахабний, проникливий самовдоволений піжон, який вважає, що знає геть усе на світі. (Взагалі-то він психолог-психотерапевт – це новий для мене рівень. Не зрозуміло, чому саме його мені порекомендували. Чи означало це, що, на їх думку, мені гірше?)

Приватний кабінет у нього ще крутіший, ніж у Марго. Уявляю, у скільки це мені виллєтся фінансово.

– Ну що ж, почнемо?

Байдуже знизала плечима.

– Як складається ваше особисте життя?

Я невдоволено закотила очі. Знову за своє. Третій сеанс, а він завів одне і теж.

– Ніяк, – нервово відповіла, в сотий раз, наперед знаючи, що він запитає далі.

– Ваша улюблена дитяча казка?

– Колобок, – у тому ж тоні відповіла.

Він кивнув, підтиснувши губи, і щось записав у блокнот.

– Минулого разу була Ріпка.

– Що, у людини не може бути кількох улюблених казок?

– Улюблений десерт? – продовжив, не реагуючи на мою репліку.

– Журавлина в шоколаді, – уже відверто зневажливо відповіла я.

Він що, ідіот? Треба запитати у Марго, чи не пожартували вони з Борисовичем, підіславши мені цього спеца!

Він взагалі хоча б щось у психології розуміє? До чого ці абсолютно безглузді запитання, які він задає третій сеанс поспіль? А потім п'ятнадцять хвилин мовчить, дивлячись на мене, і каже, що сеанс закінчено. Це дратує найбільше. Мене просто розводять. Це відвертий грабіж!

«Костянтин Сергійович, вам би в манекенники податися, а не в психологи (чи психотерапевти, чи хто він там), вашого інтелекту якраз на це б вистачило», – думала я, шкодуючи, що не можу плюнути йому в обличчя.

Як же він мене бісить. Все бісить! Все це життя!

Сиджу як дурепа в кабінеті бездарного лікаря, ходжу на роботу, від якої мене нудить, вдавано всім посміхаюся, без упину запевняю, що все добре.