Я НІМА

Частина 11

Я ще не згадувала, що потрапляти у безглузді ситуації – мій коник? Ні?

Ну так от, у десять років, на очах у всього класу мене буцнув віслюк у зоопарку, причому боляче, здебільшого, було моїй гідності. У п'ятнадцять, під час виконання драматичної партії, мого партнера знудило прямо на мене (з'їв щось не те перед виставою). У шістнадцять – ну ви зрозуміли, рак і все таке (так, тепер я жартую на цю тему, ось що можуть хороші психологи). Ну, а в двадцять п'ять, тобто в цей самий момент, я заклякла посеред батьківської вітальні з дурнуватим лицарем на руках (як Новосельцев з конем, із "Службового роману") і дивлюся на гостей в мовчазному ступорі. У сенсі просто в ступорі, адже мовчання... ну ви зрозуміли.

Просто не очікувала такої компанії. Татко вміє здивувати. Всі вже розсілися за столом, чекали тільки на мене.

Мама, тато, тітка Жанна та дядько Борис, Микола Васильович – татів друг і мій хрещений батько – і... Деніел!

Ага! Сидить собі, немов з неба звалився, прямісінько за щедро накритий стіл, в кращих традиціях слов'янської гостинності.

Побачивши мене, вони з батьком підірвалися одночасно, щоб звільнити мене від моєї безглуздої ноші.

Чесно, якби я розмовляла, то другий раз би втратила дар мови, настільки його поява мене вразила.

– Це мені? – задоволено запитав батько. – Гарно, поставлю в офісі, буде гостей зустрічати. – Ден першим узяв лицаря з моїх рук, і хоч не розумів нашої мови, швидко допетрав, що батько каже про подарунок і передав його йому.

– Вітаю, – показала я, нахилившись, і поцілувала тата у щоку, одночасно всією шкірою відчуваючи Дена поруч. Нестерпно захотілося кинутися на шию коханцю, але тут повна хата гостей, не можна.

– До нас тут завітав твій друг із центру, ми запросили його, ти не заперечуєш?

Я нарешті прямо подивилася на Деніела, а він на мене, обоє зніяковіло заусміхалися. От би витягти його звідси й поцілувати, перш ніж розпитувати, як він опинився на святі мого тата.

– Звичайно, ні! Дуже рада тебе бачити! – показала я, звертаючись до Дена, він ще ширше посміхнувся. Всі троє попрямували за стіл.

Що за безглузда ситуація, так близько – і не можна до нього притулитися, китайська тортура якась.