Частина 1. Ох ці неприємності!

327 13 2
                                    

До кінця перерви залишалося дві хвилини. Всі буйну розмовляли про щось йдучи по коридорі або сидячі біля кабінетів. Хтось їв, хтось сміявся, хтось дописував домашку. Все як завжди.
Але в одну мить всі стихли. Навіть найсміливіші мовчки трусилися від страху. Це йшла гроза всієї школи. Це була Україна. Так, так вона. Попри її маленький зріст її все одно всі боялися. А чому? Два роки тому до них в школу прийшов новий учень. Весь із себе був качком і два метри зростом. Так вийшло в той день, що він з українкою про щось не домовився. Він вже замахнувся, щоб відпихнути її, але лисиця була швидшою і на очах у багатьох дітей вдарила хлопця по обличчю, а потім в живіт і положила на лопатки. Дівчина настільки сильно його вдарила, що він впав в кому на тиждень і зламала йому носа. Після цього випадку всі обходили її сьомою дорогою. І не даремно вона справді була дуже сильною. Також з того часу почали розходитися різні чутки й плітки про неї. Дехто навіть стверджував що вона вбила колись людину. Насправді ж більшість цього всього було не правдою. Іноді через страх наш мозок може додумати собі все що завгодно. В будь якому випадку вона зовсім інша в середині просто ніколи цього не показує. Тому в неї і не було друзів.
Україна йшла по середині коридору. Одягнена вона була в свою улюблену білу блузку, чорний комбінезон, чорно-зелені кеди та з вінком з калини до якого було приплетено різних кольорів стрічки. Одна частина її обличчя була закрита волоссям і заплетена в косу. Вона була вся в шрамах і деінде з синцями, але їх не було видно. Одного вуха не було взагалі так само як і ока. Одною із самих помітних її прикрас був металевий нашийник з якого звисала недовгий ланцюг, яким зазвичай прив'язують диких звірів. Про це більшість казало що вона якийсь псих, а не учениця школи.

(Арт мій і я хочу під скиптом сказати що спочатку у мене в цій історії було близько 1000 слів, але в мене вони не збереглися і зараз їх 381 :(

Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.


(Арт мій і я хочу під скиптом сказати що спочатку у мене в цій історії було близько 1000 слів, але в мене вони не збереглися і зараз їх 381 :(...... )
Українка йшла поважно по
коридорі. Дійшовши до потрібного їй кабінету вона відчинила двері і ввійшла в середину. Діти в коридорі відчули себе безпечніше і продовжили займатися своїми справами. На жаль, не у всіх це вийшло бо одразу ж після цього пролунав дзвінок.
Ось уже всі сиділи на своїх партах і чекали вчителя. Україна сиділа на одній з останніх парт сама. У неї не було друзів і всі боялися з нею сидіти. Але є ще одна річ яка не змінилася за стільки років. Українка досі до безтями любила малювати. І у неї вже були фарби. Іноді після школи вона ходила на покинуті будівлі і там малювала. Правда сьогодні вона забула вдома фарби.
        Нарешті прийшла вчителька. Це був останній урок і хвилини тягнулися неймовірно довго. До того ж це був урок історії і більшість дітей в класі помирали з нудьги. Так само як і наш г.г. Спочатку вона як і всі інші учні спокійно сиділа і писала конспекти. Чомусь натхнення прийшло до неї саме на уроці і щоб себе не стримувати вона перегорнула сторінку, дістала різнокольорові фломастери і малювала. В неї був дуже дивний стиль і не всі букви були зрозумілі, але виглядало це доволі цікаво та гарно. За кілька хвилин вже було видно шрифт.
         Ще за пів години вже був готовим весь малюнок. На ньому майоріли різних кольорів пелюстки різних квітів. Найкраще всього з всіх цих квітів виділялися маки. Україна любила їх найбільше. Вона думала що це найпрестижніша квітка в всьому білому світі. Вона трохи відсунула малюнок щоб подивитися на це все повністю. Результат її повністю влаштовував. Лисиця так замилувалася що навіть не помітила, що до неї звертається вчителька. Коли вона вийшла із трансу то побачила що весь клас дивився на неї, а особливо невдоволена історичка. Вона почала поступово підходити до її парти. В України було трохи часу щоб сховати свій малюнок. У неї це вийшло ще до того як вона прийшла. Товстенька жінка вихопила зошит де були її конспекти, а точніше не їх там не було. Вона кинула на парту зошит, а сама схопила її щоденник і пішла до свого столу. Діставши робочу ручку всіх вчителів, червона паста ручки вималбвала щось на аркуші. Коли ковпачок від ручки закрився вчителька скомандувала передати через весь ряд її щоденник. Україна вихопила свою (як у мене каже учителька музики :) гарантію з рук останнього учня. Вона відкрила його на сьогоднішній сторінці і побачила кривувату записку:"Не працює на уроці!" І поруч таку ж гарну як лебідь двійку.
"Ну круто!" -подумала дівчина.
            Нарешті дзвоник. Всі збирали свої речі, але коли всі почули крик історички всі всілися на свої місця і тихо слухали.
-Додому, вам, параграф 17, переказувати та відповідати на питання, вивчити конспекти, - командувала вона, а потім повернулася до лисиці і показавши на неї своєю ручкою мовила, - А для вас ще два додаткові реферата на цю тему!
            На обличчі України було видно невдоволення, але вона себе стримала.
            Коли всі зібрали речі, в класі залишилися лише чергові. Наш г.г. одразу ж пішла не зважаючи ні на кого додому. 

Пам'ятай своє корінняWhere stories live. Discover now