Україна лежала з закритими очами. Нічого не відбувалося. Просто тиша. І нічого. Не було й чути голосів її сестер та братів. По при те що сімейка в неї чимала. І досить гучна.
Вона все ще лежала. Але здалеку чулося щось. Якийсь незрозумілий шум. Було схоже на горіння вогню, але все одно трохи інший. І цей звук ставав все голоснішим і голоснішим. Він приближався. А це лякало.
Коли звук був уже доволі гучний, Україна різко набрала в груди повітря, а бока посаді підійматися і опускатися. Вона ЖИЛА!!! Все було добре.
Ще одна річ була доволі дивна. Було дуже тепло, навіть гаряче. Навколо було дуже жарко, але руки дівчини залишалися холодними.
Україна повернулася і лягла на спину. Вона постаралася відкрити очі, але якесь світло не давало їй це зробити. Ще декілька спроб. Нарешті. Укра відкрила очі. Вона сиділа на теплій землі темно чорного кольору. Не далеко від неї горіло вогнище. І велике. ДУЖЕ. Воно трохи обпікало лисицю. Дівчина почала оглядати місцевість. Безкрая рівнина. Вона повернула голову на право. На землі лежало ...... Щось?
Не зовсім було їй зрозуміло що то. Схоже було на якусь товсту нитку, канат, палку? Червоного кольору. Цікавість взяла гору. Дівчина вже не могла стримуватися і протягнула руку до цього чогось. Вона вже майже схопила це, як тут ні з того ні з сього вона зашевелилося. По при втомленість Україна аж підскочила і трохи відбігла. Вона стала в захисну стійку. І знову придивилася. Там уже нічого не було. В голову українки прийшла одна ідея. Вона повернулася назад.
І справді! Замість її пишного і пухнастого хвоста був тоненький і червоного кольору з гострим кінчиком. Лисиця взяла себе за голову. Вона нащупала в себе роги. Не дуже великі, але роги. Це вже було страшно.
І тут вона зрозуміла..... Вона після смерті потрапила в пекло....
Їй хотілося кричати і плакати, але вона стримувалася з останніх сил.
З далеку, українка краєм ока побачила високу і дуже знайому йому постать. Воно ставало все ближче і ближче. І ставало вищим. Обличчя його не було видно. Та коли воно підійшло достатньо близько, Україна побачила його.
Це був РІ російська - імперія. Це "дід" лисиці. Він був доволі високий. Йому було приблизно 50-70 років (взагалі-то в історії він правив набагато більше, але ж це фф). Його тварина-талісман був пес породи доберман. У нього були тонкі та довгі вуха. Поруч із ними були два чорних рога. Рога були в два рази довші та ще й трохи закручені. На землі лежав чорного кольору тонкий чортячий хвіст. Обягнений він був доволі пристижно. На його грудях були якісь (ордени, медалі? Я не знаю як ці штучки називаються). У нього не було одного ока, лише пов'язка.
Він підійшов і сказав:
-Пошли
-Куди? - запитала Україна, але не було ніякої відповіді.
РІ ішов прямо нікуди не звертаючи, а за ним йшла дівчинка. У діда був швидкий хід, тому лисеняті доводилася бігти зі своєю лапою.
Вони йшли крізь вогонь по протоптаній стежині. Лисиця не могла відірвати погляду від того що було навколо. Вогонь, земля, ні сонця, ні неба. Не з найприємніших краєвидів. Тут дівчина знову згадала, що вона вже мертва і їй тут доведеться жити вічно.
-Я вже мертва? - запитала вона
-Нет, - спокійним голосом відповів РІ
-Тоді, - пауза, - що я тут роблю?
-Я хочу тебе помочь
-Мені?
-Тебе, тебе..
-З чим?
-Я розкажу тебе об этом немного позже
Тиша їх супроводжувала від початку їхньої дороги. Нічого не змінилося. Як був вогонь та безкрайня земля, та і залишилося.
Ще через кілька хвилин доріжка закінчилася, а натомість з'явилися глиняні плити. І це щось. Коли вона підійшли ближче, то побачили дім. Великий дім. Двоповерховий. Скоріше навіть мініатюрний замок.
РІ постукав, та ніхто не відкрив. Тому він сам відкрив двері. І відкрив повністю на всі 90° градусів, став поруч і з вічливості пропустив свою знайому, на що та по-українськи подякувала і зайшла в середину.
Дім був доволі дзеркальним. А якщо точніше то повністю. Двоє сходів, один із них знаходився зліва, а другий справа. З однієї сторони замка було кілька крісел та один великий диван, і з іншої. Величезні шафи з книгами стояли під стінами. Щось підказувало, що книги що з одного боку, що з другого були однаковими. Один великий килим. І велика прекрасна люстра. Слів не вистачало, щоб описати наскільки вона була прекрасна. Де-не-де прозора, з свічками і прикрашена золотом. Всі її свічки горіли. Але перше що кинулося в очі, це довга лінія, яка рівно розділяла дім на дві частини.
Вона зайшла в залу-вітальню. Україна побачило чоловіка, який сидів з ліва. Такого ж високого як РІ. Він сидів на дивані і читав щось, та побачивши лисицю підірвався з місця і підбіг до неї. Їй пощастило вчасно стати на інший бік дома. А то б вона отримала б від нього.
-Ей, - крикнув той, - Ти хто така взагалі? І що ти тут забула? Ти що, не знаєш хто я?! Як би ти там не стояла, я вбив би тебе вдруге! Ану геть звідси, подалі від моїх очей!
В кімнату зайшов РІ. Він підійшов до українки і став поруч з нею. Ви б бачили, як в той момент на нього подивився той чоловік.
-Російска Імперія, що в біса вона тут робить?! Ти надумав до себе приводити гостей!!! І мені ще й їх терпіти. Ну ти й паршивець! Це найкраще слово описує тебе....
-Замолчи уже ГИ! Надоел уже! - сказав РІ
ГІ - Німецька Імперія. Поки ці двоє ще були живі, вони були справжніми запеклими ворогами. Вони в двох воювали, хоч і один проти одного. Твариною-талісманом ГІ була німецька вівчарка. Його роги були майже такої ж довготи, але були дуже закручені.
Поки ГІ розповідав про своє враження від гості, Україна стояла і дивилася на нього, як баран на нові ворота. Вона не розуміла жодного слова сказаного ним. Тому вона нахилилася трохи ближче да РІ і спитала:
-Що він каже?
-Это сейчас не важно, - відповів той, - лучше пошли, у нас время не резиновое.
РІ повів їх на другий поверх. Лисиця звичайно ж не розуміла і не вміла орієнтуватися у замках, тому потихеньку почала виникати фобія, того що вони загубляться. Але ні. Ці двоє прийшли в просторий кабінет. Доберман дав їй команду сісти на стілець, який стояв поруч зі столом. Тим часом він підійшов до шафи і почав діставати щось. Він вже повернувся і в руках у нього Україна побачила книгу, велику і товсту.
Він поклав її перед носом в України.
-Ты помнишь ты хотела узнать кто он? - запитав він
-УНР? - запитала в нього лисиця
-Именно
-Так і?
Він схопив її за плече і повернув до себе обличчям. Дівчина вже перелякалася.
-Он твой отец, - відповів РІ
-Мій батько?
Не сильний кивок від РІ
-Цього не може бути! Мій батько СРСР!
-Это так
-З чого ти це взяв?
-Ты ведь старше Росси, не так ли?
-Ну, так, а що?
-Тоесть ты должна была бы быть старшим ребёнком в семье
-Так і є!
-Я знаю, но я умер до того как он тебя удочерил, ведь Россия уже был, а он младше тебя.
-Ну добре! Може й так! - відповіла дівчина, - Але з чого ти взяв що я саме його дочка?
-Мне доводилось раз з ним встретится когда-то и тем более ты очень похожа на него
-І що що я на нього схожа? Росія теж не дуже схожий з Білорусей та іншими, але ж це не значить що він не їхній батько?
-Хочешь верь, хочешь нет, но.... - він відкрив книжку. Як виявилося то був альбом. Він погортав кілька сторінок і зупинився на одній де був намальований УНР, поруч стояв УПА маленьким,ЗУНР у якої в руках було немовля. Як сказав РІ то була Україна. Це дало якусь надію дівчині.
-Нам пора, - сказав доберман, - ты ведь наверное хочешь вернутся назад, домой?
-Так, але....., - Укра не встигла закінчити речення
-Пойдем
Він взяв лисицю за руку і швидко побіг на вихід, тягнучи її позаду. В України виникло підозріле відчуття. Чогось їй не хотілося довіряти старому. Вони вже спустилися на перший поверх. РІ штовхав її на вихід. Вони обоє уже стояли у дверей. Українка протягнула руку і відчинила двері. Її обличчя помітно змінилося. В дверях стояв інший чоловік, вже не такий високий, як РІ або ГІ. Він поблискував своїми очями. Його роги були не дуже довгі, але зігнуті на 70°. Його твариною-талісманом був вовк. Він став у поході і не хотів пропускати її.
-Я здається тебе пам'ятаю, лисеня, - сказав він
-Рейх, йди геть і не заважай мені! - як виявилося доберман умів розмовляти німецькою
-Так це ти її привів!
-Як же ви вже мене обоє задовбали! Не заважай мені отримати її тіло!
-Тіло не тільки твоє, а ми домовлялися, що поділимо на трьох!
Рейх відійшов від дверей і став кричати на РІ. Трохи згодом до них приєднався ще й ГІ. У всьому домі було чути крик. Щось це все не подобалося Україні. Тому вона скористалася можливістю і втікла. Дивно що її ніхто не помітив.
Вона вибігла на вулицю. Тепер їй і знадобилися крила. Вона взлетіла і полетіла туди звідки і прийшла. Коли вона прилетіла вона побачила портал. Дівчина зупинилася, "перетоавлуючи" всю інформацію. Їй було цікаво туди стрибнути і побачити, що ж відбудеться. Вона вже не стала думати про наслідки і просто стрибнула туди.
Летіла в низ вона не довго. Укра вже майже доторкнулася до землі, як тут...
Знову нічого
ВИ ЧИТАЄТЕ
Пам'ятай своє коріння
FanfictionІсторія написана на укр і може не всі події будуть сходитися з історичними фактами
