Пам'ятай своє коріння

Частина 6. Дивний сон

    Вже за декілька хвилин вони обоє спали солодким сном. Але скоріше за все спокійно спав тільки Казахстан. Україна ж весь час крутилася, а іноді навіть щось казала.

       Україна відчула дизкомфорт. Спала вона в ліжку, а здавалося що на асфальті. Вона була майже права. Дівчина розплющила очі і знову їх заплющила. Неймовірний промінь світла ранив її очі. Вона сила і відкривши очі розглядала все що було. Лисиця піднялася і побачила безмежне поле. Вона була як у морі, але замість води вона бачила лише колоски пшениці. Українка подивилася на сонце. Тепер хоч воно й світило в очі, дівчина все одно нічого не відчувала. Це було підозрілим. Вона чудово розуміла що це був сон, але все це виглядало так наче це все відбувається насправді. Вона вдихнула заплющивши очі. До неї почав повільно доноситися до болі знайомий їй запах. Вона розплющила очі і повернулася в бік. Побачивши там СРСР, свого батька з пістолетом ціленаправлений на неї, українка ледь не отетеріла. Зазвичай Україна ніколи і нікому не показувала своїх фобій та страхів, та коли до неї дійшло що він хотів нашкодити, сил у неї не вистачало стримуватись. Вона все ще стояла в захисній стійці готова до нападу. СРСР трохи посміхнувся і промовив:
-Последнее желание, - а потім додав, - сволочь
        Лисиця здивувалася, хоч це й було м'яко кажучи. Кінчик її хвоста постійно рухався, а уши то підіймалися догори, то знову щільно прилягали до голови. Дихання було не рівним. В той час як її "батько" стояв каменем і не помічав цього.
-У мене є одне бажання
          Україна почула чийсь голос лунаючий за її спиною. Повернувшись до СРСР спиною, дівчина побачила чоловіка, він виглядав десь років на 30-35. Цей чоловік був весь в крові, на його тілі було багато шрамів. Тут і була перша схожість з лисицею та цим чоловіком, яке вона не могла не помітити. Дівчинка аж поблідла від жаху коли чоловік підняв голову. У нього не було одного ока, а якщо точніше то лівого ока там була синя пов'язка з тризубом. На обличчі був великий шрам який проходив від лівого ока і кінець був аж на плечах. Обягнений він був у так звану військову форму, але у нього не було ніякої зброї. Він сидів на колінах і тримався за свою праву руку, яка була повністю в крові, а іншою тримав чи то вантаж, чи то ще щось, але це щось було величеньким. В України з'явилися сльози на очах коли та побачила його прапор. Він був таким самим як у неї, але перевернутий.
-Ти НІКОЛИ НЕ посмієш зачипати мою україночку! - він сказав це з такою злостю до СРСР дивлячись йому прямо в очі
          У відповідь почувся не дуже голосний смішок і вистріл. Не один.... Одна з пуль потрапила в голову чоловіку, а інші дві в груди. Коли чоловік впав то його багаж також. Як виявилося там було не щось, а хтось. І цей хтось почав гучно плакати. Це був дитячий плач і дуже пронизливий. Поки СРСР оглядав вже мертвого чоловіка, Україна пішла до джерела звуку. Вона трохи привідкрила пелюшки. Сльози почали стікати, що цього і не помітила дівчина. Лисиця впізнала там себе, ще дуже малою. У неї був її прапор. Не той який у неї був в дитинстві: червоний з синньою лінією і серпом на чолі. У неї був блакитно-жовтий прапор.
          Вона закрила очі щоб не бачити цього жахіття. А відкривши вона вже сиділа в свойому ліжку в холодному поту та сльозами. Вона дихала ривками і не могла заспокоїтися. Вона дивилася в низ де тількищо бачила себе.
-Сестро, все добре? - з ноткою переживання спитала Казахстан
           Як виявилося її сестра сиділа притулившись до стіни. Вона дивилася на неї диким поглядом наче на психа. Україна відповіла їй не менш зляканим поглядом. Настала неприємна тиша. Через декілька секунд лисиця з полегшенням зітшнула, промовляючи собі під ніс:
-Всього лише сон..
-Що тобі приснилося? - запитала її сестра, яка почула це
-Це..
-?
-Я не в певне на що це було, це було чимось схоже на спогад, але я не впевнена що це було насправді. Єдине що мені відомо, це не з солодких спогадів, або снів.
-Що ж там відбувалося?
-Це що до нашого батька..
-Він щось зробив?
         Українка замовкла, а потім знову тим самим поглядом подивилася на сестру
-Він вбивця
-Що?
-Вбивця.....
-Я в це не вірю!
-Я теж, але..
-Але що?
-Це виглядало досить переконливо...
-Це був просто страшний сон і не більше!
-Ти спевнена?
-Звичайно, так я знаю, наш тато був не з найкращих, але ж...
-Він вбивця
-Може й так, але я в це нізащо не повірю.
            Казахстан встала і пішла в свою кімнату, а отетерівша сестра залишилася сидіти в ліжку