Пам'ятай своє коріння

Частина 11. З джерел інформацій, яких нема)

       Україна прибігла додому. В дома були не всі, але й ті що були не звернули на неї особливої уваги. Вона пройшла у ванну. Там їй довелося обробити свої рани.
        Укра пішла до себе в кімнату. Дівчина взяла свою сумку та дістала звідти книгу. Вона була доволі важка. Тай не дивно. В ній розповідалося про самі перші цивілізації. Вся книжка була умовно поділена на дві частини. Наша ера і до нашої ери. У цій книзі були розписані всі події, які відбувалися у різних куточках землі в один і той самий рік. Щоб не заморочуватися лисиця відкрила одразу другий частину книжки. Тобто наша ера. І тут вона побачила що роботи в неї не початий край. У неї ледь сльози не потікли. Вона відкинулася назад з такою силою що аж вдарилася. Але зараз не проце.
        Щоб конкретно і повністю зіпсувати собі настрій вона просто почала переглядати всі сторінки. До кінця залишалося зовсім трішки. Ну не зовсім. Це у порівнянні з усією книжкою трішки. Одна з останніх уцілілих сторінок була посвячена окремим країнам. Чогось цікавість пробила нашу головну героїню і вона не стрималася і почала читати назви. Хто ж сказав що не можна читати про події не з початку, а з кінця? Правильно! Ніхто! Значить ніхто цього не забороняв. В цих подіях не було нічого цікавого. Різні війни і так далі. Останні назви Україні не хотілося читати, бо вона надіялася на те що ніяких цікавих подій не буде. І їй доведеться писати на 20 сторінок реферат про сирі і сірі події. Та сама остання назва її зацікавила найбільше. Їй здавалося, що ця подія була найцікавішою. В той же час у неї виникли змішані емоцій і вона не могла точно сказати що вона відчувала. А подія говорила сама за себе:
"1702 Об'єднання Правобережної і Лівобережної України, поява Української Народної Республіки, формування нової держави"
           Щось цокнуло в неї в середині. Страх і невідоме дуже схоже і реакція також схожа. Одне з головних питань, яке цікавило її хто такий, або така УНР? Що за об'єднання? Що ще за нова держава? Шкода що не було далі сторінок. Вона б з радістю почитала б, як би вони були.
           Вже був вечір. Всі займалися своїми звичними справами. Все одно ці питання її мучили. Не довго думаючи про наслідки Укра взяла книжку з собою і пішла в кабінет батька. Вона постукала в двері, вже знаючи що як би вона так не зробила б то це могло б дуже розізлити її і так доволі, агресивного батька. Тільки почувши команду:" Входите!" вона зайшла.
-Батьку? - запитала вона
-Да, что случилось дочя? - запитав СРСР
-Я хотіла в тебе дещо спитати
-Ладно давай, но не долго, у меня много роботи
-Добре, - колишня республіка показала йому книгу
-Что это? - вона підійшла до стола і обережно положила книгу. СРСР повернув до себе книгу і прочитав пошепки назву, - З каких єто пор ты начала интересоваться историей?
-Я не цікавлюся, просто це для рефератів
-Ты что-то не понимаешь?
-Так, - вона злегка кивнула
-И что именно?
-Одна дата...
-И какая?
            Україна відкрила книжку з кінця і тикнула пальцем на саму останню записану дату. Шрифт був доволі маленьким. Совок взяв свої окуляри і прочитав назву. Його обличчя помітно змінилося. Щось він знав, але не признавався.
-Хто це - УНР? - запитала та
-А какая тема реферата? - з недовірою спитав чоловік
-Це не потемі, - недовга пауза, - я просто переглядала сторінки і я знайшла це. Я була впевнена, що ти мені поясниш це. Я не розумію, про що це, або про кого це і...
-Если это не по теме то зачем ты спрашиваешь меня про всякую эресь? - в його тоні не осталося того лагідного, що можна була почути спочатку
-Я просто хотіла дізнатися і...
-Ты думаешь у меня нету роботи кроме того как сидеть и тебе объяснять эту ложь?!
-Просто знати...
-Даже не надейся что я буду это розказивать и объяснять. И не мешай мне роботать! - він уже кричав і ледь не силою вигнав лисицю з свого кабінету.
               В кімнаті залишився тільки він на одинці з книжкою. Він подивився на цю книжку з злобою. Він положив окуляри і знову сів в крісло. Трохи часу він уділив для того щоб заспокоїтися. Та не вдалося. Він з небаченою силою вдарив по столу, показуючи свою злість.
-Тваренишь! - він говорив тихо, але ледь стримуючи свій гнів, - вся в него! Такая же "любопытная"! Ей не стоит знать всю правду!...
               Він говорив ще щось, але вже занадто нерозбірливо.

(Сорі, знаю довго не було... У мене якщо що є алебі. Я робила дві анімації і інтернету не було. Не треба в мене кидатися своїми капцями пж)