Хороша Сабріна

Розділ 8

Ясне сонце виблиснуло із-під сірих хмар. Каплі ранкового дощу блистіли від яскравих промінчиків світла, яке так рідко зустрінеш в цю осінню пору. Повільно спускаючись по даху будівлі, вони падали на землю наче сльози. Сльози жалю та надії. Надії на краще.
Луїза сиділа на підвіконні старого жіночого туалету та займалася своєю улюбленою справою: нудьгуваням. У вбиральню на першому поверсі зайти було практично неможливо: дівчата з менших класів , пускаючи дим із сигарет як паровози, посідали тріпати язиками із найсвіжішими плітками. Враховуючи неприязнь до них та про свіженькі нісенітниці про саму дівчину та вчителя англійської, Луїза туди нізащо не піде.
Чолом вона сперлася на холодне скло старого вікна. В голові витали думки про сни, які їй регулярно сняться, та про те, аби це все якнайшвидше закінчилося.
Школа. Ці люди. І сни.
Цей світ.
Цей суцільний кошмар.
Тишу прорушували скрипіння старої люстри, яка погойдувалася туди сюди від протягу, та вода, яка капала від якоїсь ржавої труби над унітазом.
Ця вбиральні для дівчат була виділена в час відкриття школи. Але пройшло багато років і канізацільні труби уже давно не в стані функціонувати. Тому це приміщення перекрили і зробили нову вбиральню для дівчат поверхом нище. Забута учнями вбиральня вже давно пустує, але не для Луїзи. Вона часто приходить сюди, щоб побути на самоті. Її навіть не лякають ці страшилки першокласників: наче тут старшокласниця покінчила собою і тепер тут бродить її дух.
Очі дівчини вдивлялися кудись в далечінь , намагаючись знайти відповіді на питання, які так давно її тривожать. Тишу у туалеті перервав якийсь раптовий скрягіт та сміх.
Дівчина здригнулася: при дверях стояла трійка якихось хлопців. Луїза ,не довго думаючи , зістрибнула з підвіконня і метнулася в туалетну кабінку.
Хлопці( вони були з паралельного класу)забігли в туалет , закривши за собою двері.
-Тут якраз нікого немає...-почула хлопчачий грубий голос Луїза з-під кабінки.
"Що вони тут забули? Ніколи нікого з роду не було. А тепер приперлися..."- подумала дівчина і затулила рукавом ніс через страшенний сморід.
-Ну показуй вже...-почула дівчина.
Судячи зі звуку, хлопець витягнув телефон і показав своїм друзям фотографії.
-Ого...вона така...гаряча.- буркнув один.
-В неї такі класні цицьки...-прокоментував інший,- Хочу собі таку дівчину.
Хлопець , який стояв з простягнутою рукою та телефоном, засміявся:
-Та ти на себе подивися...
Його підтримав друг, але його сміх скидався на рик гіпопотама.
-Та ну вас...-обурився той.
Дівчина нагнулася і зазирнула в щілину дверки: хлопці стояли зразу перед її кабінкою. Той ,який ржав як кобила, був завбільшки цілої жирафи: довгі ноги, великий тулуб та здоровенна пика. Інший-з модною зачіскою, яка стирчала уверх, та у жовтому худі під темно-синім піджаком.
Третій, з якого власне і сміялися, - найнижчий , в окулярах і прилизаним чубом. Вони всі були такими різними, що було навіть трохи дивно, як вони здружилися.
-Тобі треба дотягнути до рівня Джордан Стівенсон, або ж Люка.
-Ага , а потім зрадити королеву школи на гарячу блондинку.- буркнув очкарік.
-А шо...Селена класна, сам би з нею замутив. Нашо добру пропадати.- сказав здоровань.
Його друг хмикнув.
-Та не думаю...
-Ти що, сумніваєшся, що я не зможу запікапити найгарячішу дівчину школи?
-Та ні...
-Ну то загорни пику. Я ше нічого такий і цілком можу підійти на роль короля школи.
Хлопці витріщилися на здорованя.
-А шо?-здивувався він.- Вот кажуть там якась дівуля роман закрутила з новеньким вчителем...То чим я гірший від якогось додіка, який про інгліш триндить.
Дівчина напряглася і зціпила зуби. Вона прекрасно знала про кого йде мова. Але Луїза поняття не мала, що навіть хлопці почнуть обговорювати це.
Вона відійшла від дверей кабінки та сперлася на холодну стіну.
-Придурки.- прошепотіла дівчина.
-А хто то?- почувся хлопчачий голос.
-Не знаю...якась із паралельного- відповів здоровань.
-Кажуть, що вона якась трохи не в собі...вдягається як готка.
Луїза ковтнула слину. Значить, вони не знають , хто вона. Ну і добре. Нехай ці плітки будуть розповсюджуватися хоча б за участі "якогось ходячого гота" ,ніж дівчини Луїзи Увайт.
Хлопці дальше про щось теревенили, але вона вже нічого не чула. Так і сиділа , спершись на холодну мармурову брудну стіну туалету. Власні думки втопили її у власний світ і Луїза Увайт вже нічого не чула і не бачила. Руками вона обняла власні ноги і схилила голову на підлогу.
Цікаво, коли всі забудуть про цей інцидент з нею та Беном?
Коли вона перестане бути такою наївною?
Коли сни втратять значення для неї та вона забудить про них?
Дівчина не знала скільки часу там просиділа, бо дзвінка на урок так і не було, а хлопці говорили і говорили за дверкою.
Раптом Луїза відчула, що якась гостра штукенція колола в спину. Вона обернулася і побачила: із-під ржавих труб визирав якийсь темно-коричневий предмет трикутної форми, схожий на кінчик книжки. Холодні руки дівчини потягнулися до труб , вхопившись за гладеньку поверхню обкладинки. Довелося прикласти зусилля, аби витягнути це , бо добряче було втиснуто в ущелину між стіною та трубою.
Коли Луїза все таки впоралася, через хвилину її руки тримали коричневий шкіряний записник, добряче присипаний пилом і брудом. Його було так багато, що дівчина стряхнула пил із обкладинки рукою.
Акуратно вшиті сторінки ,які колись були білими, тепер були жовтими та повністю пописаними. Дівчина глянула на форзац.
С. Керзон. В нашій школі вчилася тільки одна Керзон.
Сабріни Керзон?
Тієї дівчини , яка майже місяць тому повісилася в лісі?
Так, її.
Луїза перечитала напис кілька раз.
С.КерзонС.КерзонС.КерзонС.Керзон
Ні, такого бути не може.
Записник вішальника захований в жіночому  туалеті в школі.
Захований. В школі. За трубою. В туалеті...
На мить дівчині здалося, що цілий світ зупинився і поринув у безкінечну тишину, яку ніщо не порушить.
-Та що ти ,в біса, розумієш???
Почувся крик. А точніше ричання хлопця-здорованя, яке розповсюдилося ехом. Дівчина здригнулася і заглянула у щілину. Хлопці через щось сперечалися.
-Та я...та я можу запікапити любу дівку, яка мені попадеться!- толковав здоровань.
-Ну як тобі сказати ,старий...Ти трохи цей... Не дуже підходиш до такого, розуміє? Тьолкам подобаються ніжні і не такі...
-А які? Ти -дурак. Зі мною ще та дівка кине того свого вчителя і зі мною мутки мутити буде. Поняв?
Хлопець в окулярах потер потилицю.
-Увайт...прізвище -Увайт, а ім'я...імені не знаю.
-Спорим, що ти не переспиш з нею.- хмикнув третій.
-А спорим! Вона ще бігати за мною буде!
Дівчина аж підскочила із неочікуваності. Вони на неї спорять???
"Ідіоти! Вони думають, що я дурна і наївна дівчина , яка ляже з тою мавпою в ліжко? ТА НІКОЛИ В ЖИТТІ!"
З почервонілим обличчям і натягнутими як струни нервами, які ось-ось зірвуться, Луїза зі всієї сили відкрила дверку кабінки.
Почувся глухий звук і чийсь рик.
-Аааайййй....
"Мавпа" схопилася за свій ніс своїми клешнями і завила від болю.
Хлопці вилупилися то на нього , то на неї. Якщо придивитися, їхні очі так десь з добру хвилину чи дві ставали все ширшими та ширшими. Здається, вони зрозуміли, що перед ними стояла та сама Увайт, Луїза Увайт.
Кров текла між пальцями хлопця і каплями подала на підлогу. Він тримався за ніс та пронизав поглядом дівчину.
-Ти здуріла???-закричав той.
Дівчина м'яко всміхнулася.
-Слухай, ти! Я ніколи не стану з тобою спати! НІКОЛИ! Якщо у тебе є якісь проблеми щодо спілкування з дівчатами, раджу сходити до психолога. Зрозумів? Бо Селена навіть і не гляне на тебе.
Хлопець скривився. Значить ось вона яка, ця Увайт...
Підійшовши ближче до нього, вона тихо проказала:
-З таким двохметровим чучалом з комплексами взагалі ніхто мутки мутити не буде.
-Ти...сука!-проричав той і замахнувся правою, запачканою рукою для удару.
-Річі...не треба!- крикнули хлопці в унісон.
Та це його не спинило. Навіть цей факт, що це вже буде третя бійка за цей навчальний рік. Не лякало його навіть те, що йому знову дістанеться від батьків, коли дізнаються. Це стерво має бути наказаним.
-Стівенсон!
Все таки дещо його зупинило.
Всі четверо скинули поглядом на двері.
Біля них стояв шкільний завуч. Чоловік середніх літ , темним волоссям та костюмі трійка не був строгим, але завжди вимагав дисципліни та порядку.
Хлопець зразу опустив руку і відчув поколювання в грудях. Серце гупало в дикому темпі, від чого хлопець спітнів. Його містер Губарт лякав, бо відчитуватися за вже скоєні бійки йому довелося саме перед ним, а за ще одну він не хотів.
Хлопці витріщилися на чоловіка і нічого не помітили, а от Луїза так.
"Боягуз"- зразу подумала вона.
-Що тут відбувається? - розводив руками містер Губарт.- І чого у Стівенсона розквашений ніс? І взагалі...що ви робите тут? Ця вбиральня давно закрита!
Хлопці переглянулися, не знаю , що сказати. Луїза опустила голову і пристально дивилася на підлогу, наче там було щось цікаве.
У руках вона сжимала записник Сабріни Керзон.