Хлопці стояли в обнімку і тихо про щось говорили.
Ханна приревнувала чи то брата, чи то Тейона. Хоча, скоріше Тейона, бо брата вона постійно бачила.
-Чан, пусти його, бо руки затечуть і будуть боліти,- Бан сказала якусь діч.
Тейон всміхнувся і пустив Банчана.
Про це й була їх домовленість. Чан не проти, щоб його сестра зустрічалась з Тейоном. І Тейону Ханна одразу сподобалась. Навіть Ханна щось до нього відчуває.
-Мене здається мама кликала,- сказав Чан і вийшов підморгнувши Те.
-Ніхто його там не кликав,- сказала Ханна.
-Чого ти така нервова сьогодні?
-Я не нервова, просто..Я..ще не відійшла від того всього,- знайшла виправдовування дівчина.
-Вже два тижні пройшло.
-Я знаю, але чомусь почала боятись за Джимін, і за Банчана теж. Марк його просто так не відпустить,- вона перевела тему .
-Все буде добре!
Тейон ніжно взяв її за руки, щоб заспокоїти, подивився прямо в очі й усміхався. Ханна любила його усмішку і сама всміхнулась навіть не зрозумівши цього.
Чан легенько з-за дверей подивився. На щастя, його не помітили.
В двері постукали. Чан відчинив, так як тих двох він залишив наодинці, а мама пішла по справах на роботі.
На порозі стояла Джимін. Побачивши Чана, вона різко обійняла його.
Щоб Тен не переживала за нього, він стерпів біль в спині. Сильно зіжавши зуби він обіймав дівчину.
Тейон був з Ханною, але якось зміг сфотографувати Чана і Джимін.
-Де ти був так довго? Чого на дзвінки не відповідав? Чому двері не відчиняв? Що з тобою?
-Все добре, Джимін. Я просто хворів,- сказав Банчан.
-Чого мені не сказав? Я так переживала.
По щоці дівчини покотилась сльоза.
-Нащо ти плачеш? Я живий же! - втішав дівчину Банчан.
-Ти ж не збирався вмирати?
-Нащо? Який сенс?- від почутого в нього аж очі збільшились.
-Я там знаю.
-Тебе Марк не чіпав?- запитав Бан.
-Ні.
-Точно? - Чан хотів уточнити.
-Точно.
Насправді Марк трохи став грубшим. Завжди він усміхався, був веселий, але цього разу його характер змінився.
Колись він добре ставився до Джимін. А зараз? Трохи грубить, жорсткіше поводиться.
Джимін не хоче засмучувати Чана.
-Я кохаю тебе і не хочу, щоб той козел щось зробив тобі,- Бан поцілував Джимін.
-Я знаю..Я теж тебе кохаю. Вибач за мою дурість!
-Шо вони там сюсюкаються?- тихо запитала Ханна.
-Завідно?
-Ні..Вони вже так давно теляться. Хай бере вже її, хай йому буде всеодно, що ми тут! - сказала Бан. -Чого тут соромитися?
-Про шо зараз діти думають!? Боже!!
-Я не дитина,- сказала дівчина.
На вечір прийшли Йонджун і Хані.
-Я така рада тебе бачити! - Хані так сильно обійняла Чана, що той ледь не задихнувся.
-З виздоровлянням,- сказав Джун.
-На що ти болів?- запитала Хані.
-На голову, - сказав Те.
-Горло. Я не міг говорити, - сказав Банчан.
-Ти вже повністю виздоровів? - запитала Джимін.
-Майже,- сказав Чан.
До Джимін подзвонив Марк.
-Вибач, я не можу. Я в гостях.
-У кого?- голос хлопця став серйознішим.
-У Хані.
-Хочеш мене розчарувати? - запитав Марк.
-Ні. Але ми так давно не бачились.
-В університеті сьогодні бачились, - сказав Хілс.
-Вибачте, але я піду!- жалібно сказала Тен.
-Чого? - запитав Бан.
-Треба,- вона уникла відповіді.
Банчан провів її до дверей.
