Вампір Мого Серця (2)

Глава 18

Pov Автор
Недалеко від містечка, десь за лісом, потай від усіх йшли двоє осіб. В руках вони тримали кишенькові ножі, а на спині несли комуфляжні рюкзаки в яких знаходилася їжа і вода. Один з них заговорив пошепки:

- А нам точно сюди? Таке відчуття, що нас вже оточила зграйка вовків, - з тривогою вимовив перший.

Другий ніби не почув, видав з себе одне;

- Замовкни, - сказав він і вже обернувся до першого.

Вони були звичайними людьми, які шукали пригоди на свою п'яту точку. В коледжі розказували про вампірів і перевертнів, а вони вирішили "помандрувати" в цю пору року. Але вони ще не знали, як сильно помилилися в своїй "мандрівці часу".

Перевертні (Вовки) - звичайні істоти, які дуже схожі на людей, також вони живуть серед людей і добре виживають серед навколишнього середовища.

Першого хлопця звали - Міккі, а другого - Томас. Десь за 10 метрів від них знаходилося серед дерев, невеличкий особняк, якою була обгороджена метеловою сіткою з гострими дротиками. Вони здивувалися, але відступати не збиралися. Хлопці прийшла сюди задля однієї мети - переночувати тут і переконатися, що перевертні такі самі як люди. Але їх ще чекало випробування на життя.

* * *
Десь на другому кінці містечка в особняку були: Міранда і Лука. Вже 10 хвилин минуло від коли хлопець розказав їй про все, що знав. Вона досі не могла прийти в себе після слів і побаченого. Всією душею вона вірила, що її мама не винна в цьому, але правда була занадто гіркою для неї. Лука тим часом пішов в душ, адже з дороги вони навіть речі не розібрали та взагалі занадто втомленими були. Міранда подивилася на свої руки і якось згадала, як їх торкався хлопець і ніжно гладив тонкі пальчики дівчини.

Відчуття було таким рідним і приємним. Вона забулася на секунду де вона і що твориться навколо неї. Чомусь вона відганяла думки про Луку, адже не хотіла повторити історію з Лідією. Почуття дали гору, вона безмежно його кохала, так як він був не таким як всі, він був одним єдиним, який підтримував її останні тижні. Згадала, як вони в перший день познайомились, як він насміхався з неї, підтримував, поцілував. Ці всі етапи в житті вона пам'ятала як найкращі. По її щоках потекли сльози. Але не ті сльози, що відчувався біль, а ті що були від щастя. Вона знайшла підтримку в одній людині, а точніше у вампіра.

За 20 хвилин вийшов хлопець з мокрою головою. Він тримав однією рукою полотенце прикриваючи своє оголене тіло, а другою закривав двері за собою. Міранда від побаченого аж почервоніла. Лука попрямував в іншу кімнату, а вона залишилась одна.

За пару секунд почувся голос хлопця з кімнати:

- Мірандо, можеш принести мій чорний рюкзак?! - крикнув хлопець з кімнати.

Дівчина не одразу зрозуміла про який рюкзак йшла мова, але знайшовши, вона попрямувала до кімнати. Постукавши, він гукнув, щоб заходила. Вона зайшла. Він стояв спиною до неї, а вже вдягнутими в джинсові штани. Груди були оголені так як і плечі. На плечі вона побачила у нього червону пляму майже по центрі.

- О, дякую. Сідай. Щось будеш, чай каву? - запитав хлопець, взявши рюкзак в руки.

Дівчина мовчки сіла спостерігаючи за діями хлопця. Він був занадто привабливий і в неї виникло бажання торкнутися його. Це дико звучить, але вона в думках його вже роздягнула ще й поцілувала раз 5.

- Розкажи, що у тебе за пляма на спині? - запитала дівчина.

Він глянув на неї ніби щось згадуючи про своє. Тоді легенько усміхнувся і вимовив:

- При народження мені поклала цю мітку, щоб я вижив. У мами були важкі пологи не знати були чи я виживу. І тому, - сухо відповів він.

Коли він вже одягнувся то взяв Міранду за руку. Провів аж до самої кухні. Вона вмістилася за барну стійку, а він біля холодильника.

- Так що будемо їсти? - запитав хлопець.

- А ти ще й готуєш? Цікаво, - сказала дівчина проявивши свою цікавість.

- Ще й як! Доречі смачно готую, - радісно сказав Лука.

Поки вони були на кухні, то десь там за горами спостерігала за ними Лідія. Вона з кожним днем як найскоріше хотіла побачитися з дочкою і все розказати. Але ніяк не виходило це зробити через свою легенду.

Невдовзі Макс приїхав за нею і вони двоє вирушили в дорогу.