Вампір Мого Серця (2)

Глава 11

Вихідні пройшли швидко. І вже понеділок. Я рано прокинулась, зробила водні процедури і вирішила йти вдягатися. Це були сірі штани, біла кофточка, чорні туфлі. Час показати хто така Міранда Делорден і на що вона здатна. Намалювала стрєлки і нанесла туш на вії. Розпустила волосся і зробила мальвінку. Дві тоненькі прядки я взяла і залишила на переді. Поглянула востанє на себе.

— Нехай тільки попробує Марта мені щось заперечити. Вона ж не вампір, - промовила я у відображення.

Взяла телефон і рюкзак та покинула кімнату. Спустилася вниз по сходах і зайшла на кухню. Нікого не було. Я подивилася на годину: 7:18 Мені стало дивно. Лука завжди рано прокидається, а сьогодні його немає. Я не стала думати, залишила рюкзак та телефон на тумбі, а сама піднялася на верх в його кімнату. Постукала і зайшла, але від побаченого мені стало ніяково. Він стояв голою спиною до мене і витирав мокре волосся на голові. Я тут же закрила двері і крикнула:

— Лука, ти йдеш в коледж? - нервово запитала я і проглотнула слюну.

— Наступного разу одразу заходь, а не ховайся за дверима, - засміявся він крізь двері.

Я хотіла йому врізати за иакі слова, але коли я відкрила двері, то побачила його шикарнючий прес, який так і манив мене до себе. От, що я роблю? Витріщаюся на нього наче в мене давно не було секса. Гаразд, не було, але чому я маю червоні зараз? Я не могла ніякі слова підібрати, а лише стояла як вкопана і витріщалася на його прес і на нього самого.

— Чого мовчиш? - сказав він і опустив погляд на свій прес. — Подобається? - вишкірився він.

— Ні! - зразу крикнула я.

Він усміхнувся і впевненними кроками підійшов до мене. Що він хоче зробити? Сподіваюся не те, що я думаю...?

— Що ти робиш? - переляканим голосом промовляю я.

Він мовчки підходить до мене і опускає руки на мою талію, притискає до себе, а я здивовано дивлюся на нього. Псру сеаунд він вдивляється в мої зіниці, а тоді єхидно відповідає і відпускає мою талію.

— Ти боїшся. Ходімо снідати, - відповідає він наче нічого не сталося.

— Що це було? - запитую я і дивлюся на нього.

Він розвертається і бере чорну футболку і надягає на себе. Повертається до мене.

— Хотів дещо перевірити, - невпевненно відповідає він.