Вампір Мого Серця (2)

Глава 17

Pov автор

- Кіра, - тихо відповіла Міранда.

Хлопець мовчки зрозумів з якою метою звонила Кіра, але не подавав цьому вид. Через пару хвилин Макс з Лідією сіли і машину і рушили в дорогу. Дівчина ще не могла прийти в себе, вона не вірила своїм очам і була шокована побачивши людину, яка колись народила її і за "легендою-померла". Лука сильно переживав за стан дівчини і тому легенько торкнувшись її плеча, промовив:

- З тобою все добре?

Вона секунду задумалась, поринула в спогади і ніби шукаючи щось в голові, тихо видала з себе:

- Як вона могла..., - тихо сказала вона і закрила очі.

Він не міг її просто так залишити і тому обняв її. Цього вистачило, щоб дівчина заспокоїлась і не думала про погане. Вони вирішила поїхати кудись, подальше від дому і від батьків. За кермом автомобіля Лука згадував про останню зустріч з батьком. Він попереджав, що Лідія повернеться і для Міранди це буде боляче про що вона дізнається.

Минали секунди, хвилин, години. Вони їхали 2 годині. Ніхто з них не починав розмову. І раптово телефон завібрував. На екрані з'явилося "Тато". Дівчина побачила це в лиш відвернулася, щоб не згадувати те що побачила. Хлопець підняв і почув голос батька:

- Де ви є? Скоро маємо їхати в агентство. Я сподіваюся ти пам'ятаєш про нашу розмову? - сказав холодний голос чоловіка.

- Так... Ми затримаємось. Вранці приїдемо і ми спокійно поговоримо про все, - сказав хлопець, глянувши на дівчину, яка мовчала і думала про щось.

- Тоді добре. До зустрічі, - сказав на останок чоловік.

Вони приїхали в невеличкий курортний особняк за містом. Навколо була справжня природа. Лука вийшов з машини і попрямував до дверцят Міранди. Дівчина була пригнічена, але краса навколо неї трішки підняла їй настрій. Вони разом попрямували до величезного особняка, який виглядав "дорого-багато". Вампіри в наш час були всі при грошах і ніколи собі не відмовляли в забаганках. Хлопець вирішив поговорити і розказати історію, яку колись Максиміліан розповів йому, коли той був ще малим.

В приміщенні було все, що можна були тільки мріяти: дорога люстра, з блискучими камінням, навколо картини відомих людей та письменників, червоний килимок, який був ніби то в самій королевій Елізаветі в Англії. На ресепшині була жінка років 40-45. Вона мило усміхнулися парі.