...1 Вересня...
Сьогодні важливий день. Я переходжу вчитися в коледж Лос - Анджеласа. Цікаво як мене приймуть інші? Я завжди була сама собою і ніколи не гралася з почуттями інших. Прокинулась я рано. Піднялася та попрямувала в ванну. Потім почала вдягатися. На мені була біла сорочка, чорні брюки і білі красовки. Волосся розчесала і залишила розпущеними. Підмалювала брови і зробила стрєлки.Коли я вийшла з кімнати то зустріла Риту в чудовому настрою. Що ж сталося такого серйозного?
— Доброго ранку! Чого така рада? - звертаюся я до неї.
— Привіт. Та так... Що будеш? - запитує вона і підходить до холодильника.
— Я нічого не хочу. Може яблучко і все, - відповідаю я і сідаю за стіл.
— Доречі, коли повернишся то неодмінно пообідай. Я приїду пізно, - повідомила вона і кинула мені яблуко.
— Тоді не буду тебе чекати.
З'ївши яблучко я побігла до коледжа. Як виявилось від готелю до коледжа було близько і я швидко добралася. Ще з вулиці було видно всю будівлю. Наче з серіалу «Рівердейл». Зібравшись з духом я попрямувала в середину. Всі про щось розмовляли, а я тим часом підійшла до дверей на яких писало: «Кабінет Дикана - О. І. Горобчик»
Постукавши в двері я почула голос і зайшла в середину. За столом сидів літній чоловік років 60-65, в нього були окуляри, на голові ледь видніла біла сивина, одягнутий був в чорний костюм. Я пройшла вперед і лише усміхнулася:
— Доброго дня, мене звати Міранда Делорден, - звертаюся я до нього.
— Так, так! Сідай, - відповідає він і я сідаю навпроти нього уважно розглядаючи кабінет.
Доволі просторо і зручно, великі два вікна, стіни зелені, велика шафа біля столу, великий чорний диван і стіл. Поки я розглядала то чоловік звернувся до мене.
— Місс, Делорден підпишіть ось цей документ, - я так і зробила.
— Все? - запитую я.
— Ось візміть цей бланк з розкладом. Ви вільні, - сказав чоловік і простягнув мені бланк.
Я взяла і попрощалася. Коли вийшла з кабінету то одразу розгубилася. Куди мені йти? Я поглянула на бланк де був розклад на 5 днів. Понеділок - Геометрія. Я пішла по коридору навіть не знаючи де той клятий кабінет. Але все ж знайшлися "люди" які допомогли мене провести до потрібного кабінету. І якраз ми подружилися з ним. Так, так, це був хлопець. Він носив чорні окуляри, був вищий за мене на пару сантиметрів, мав чорні кучери, приблизно йому 19 чи 20...
ВИ ЧИТАЄТЕ
Вампір Мого Серця (2)
FanfictionТаємниці, розгадка, новий початок? Хто така Міранда? Вона дочка Лідії і Віктора. Ще пару років назад сталася страшна втрата. Лідія померла. Все що пам'ятаєте Міра - це її блакитні очі. Що ж не можу погодитись з такою думкою. Все ж таки вона не Лідія...