Школа №19

Частина 3

7:30 Четвер

Софія яка завжди чекала свою подругу біля школи, Віка звичайно любила запізнюватися, але цього разу вона дуже поспішала до школи, щоб розказати останні новини. Ось вона підбігає до Софії, але що більше здивувало її, подруга була без макіяжу, зазвичай вона без нього іноді навіть спати не може, Софія навіть не зможе згадати ні дня коли Віка була без макіяжу, це означає лише одне - щось трапилося.
- Чого ти без макіяжу? - запитала Софія.
- Не встигла, мама мені нотації почала говорити. - Віка почала хмуритися - Ось пішла швидше щоб її не слухати, навіть зробити макіяж не встигла!
- Мені, б твої проблеми - з сарказмом заявила Софія.
- Дуже смішно. Ходімо треба виправити помилку на моєму обличчі.
Дівчата попрямували до вбиральні, там вони зазвичай, і наводили красоту. Проходячи коридором вони побачили Оскара який весело спілкувався з Яном. Привіталися усміхнувшись на всі зуби, вони знайшли собі нову тему для розмови. Віка витягнула з сумки невеличку косметику, яку вона бере до школи, виправдовуючи це як - на всяк випадок. Вона дістала тональні крем.
- Як думаєш у нового вчителя є дівчина? - раптом запитала Віка.
- А що? Хочеш його собі залишити? - нервово усміхнулася Софія.
Віка відповіла жестом плечей, що не знає, продовжуючи робити собі макіяж, і дивлячись до дзеркала. Почути таке від подруги було дивно Софії.
- З Денисом посварилися?
- Та ні! Я просто запитала.
Віка затягнула, тугіше свій хвостик, взявшись за помаду. Їх знайшла, Вероніка. Русяве волосся, трохи кучеряве вище плечей. На голові був не великий хвостик. Тоненькі брови, та губи. Була, трохи вище, ніж Віка, хоч і не дуже помітно. Блакитними очима, вона поглянула на Софію потім на Віку.
- Кому кістки перемиваєте? - весело спитала вона, і також перевірила свою зовнішність у дзеркалі.
- Що думаєш про нового вчителя? - спитала Софія.
- Не знаю. Начебто норм. А що? - вона відволікалася від дзеркала, і поглянула на подругу, з питаннями в очах.
- Добре дівчата ходімо. Нам вже час. - заявила Софія, клавши косметику назад до сумки.

Що, до двох вчителів. Ян ховав Оскара від Ангеліни. Вона майже весь свій час набридала йому, у Оскара свій принцип, краще не перебивати жінку. Але Ян був навпаки, як завжди затикав їй рота. Зайшовши до вчительської, яка пустувала Оскар взявся до документів, з якими Леонідович сказав йому ознайомитись. З часом почали приходити, й інші вчителі.
- Привіт колеги! - до вчительської зайшов Ян. Настрій у нього був хороший, хоч привітання було всім, але з усмішкою він глянув на Оскара. Вони зустрілися поглядами, усміхаючись один одному.
- Бачу у вас особливі зв'язки - помітила як двоє дивляться на один одного, Жанна не змогла промовчати. Хлопці поглянули на неї водночас.
- Ви так заздрите? - Оскар поглянув на свою героїню яка була за його спиною. Жінка сорока, і більше врятувала його від не незручного питання. Зморшки, але добрі темні очі, каштанове коротке волосся, біла старенька блузочка, а також темні джинси. Одяг перетворював її на бібліотекарку ніж на вчителя. Вона своїми руками які були також у зморшках зняла з обличчя окуляри, але не поклала на стіл, вона їх тримала у руках. Дивлячись Жанні прямо в душу своїм стареньким, і серйозним поглядом.
- Ні, Радо Петрівно - коротко відповіла Жанна, і відвела погляд в інший бік.
Оскар з Яном переглянулись, з подивом дивлячись на Жанну, і потім на Раду. Вона переможно усміхаючись надягнула окуляри, і продовжила досліджувати журнал одинадцятого. Після невеликої тиші, до учительської завітав сам Леонідович.
- Колеги у мене новина - почав він.
- Здивуйте - видихнула Ангеліна, але її поганий настрій Леонідович не почув.
- У десятому буде новенька
- Ммм...Круто - Ян навіть не приховував байдужості. Для нього це - буденна справа.
Леонідович подарував йому сердитий погляд даючи знати, щоб той його не перебивав. У відповідь Стоун підняв долоні, і похитав головою, даючи директорові вести далі. Аліса Боженко. Її мати диктор популярної фірми косметики, тато працює у поліції, при цьому велика шишка. Їхня донька переходить у їхню школу через некомпетентне поводження учителів, а директор минулої школи просто прикривав цей факт. При цьому Леонідович заявив, що вони ні в якому разі не провокували мати новенької на конфлікт. Особливо це стосувалося Ангеліни, він прямо дивися на неї чекаючи, що вона кивне головою і скаже зрозуміло. Вона деякий час також дивилася на нього, намагаючись витримати тяжкий погляд директора, підпираючи рукою голову. Спостерігаючи таку картину Ян з Оскаром ледь тримали сміх.
- Добре! - нарешті не витримавши погляду директора сказала вона.
Після усі розійшлися по кабінетам. У кабінеті історії, де знаходився десятий клас. Учні сиділи чекаючи учителя. Віка гортаючи сиділа instagram біля свого хлопця Дениса. Софія по заду них з Веронікою, роблячи те саме. Вони не просто так гортали, дівчата переглядали історії однієї блогера. Дівчину, їхню ровесницю тієї самої Аліси. Аліса вела блог, на якому звелося не маленька кількість підписників.

- Ого - коротко сказала Софія
- Що таке? - повернулася до неї Віка
- Подивись - Софія простигнула їй телефон екраном до неї.
На екрані молода дівчина. Нижче середнього зросту. Світле волосся, неакуратно висіло на плечах, але було ясно видно коріння волосся було коричневе. Середня тілобудова, без емоційні очі, біла сорочка, і спідниця в клітку. Вона сиділа у своїй кімнаті, білі стіни, дорогі меблі, сиділа вона за письмовим столом. Аліса зняла відео у якому розповідає про ситуацію у минулій школі, а також що переходить до іншої. Тобто до їхньої школи.
- Здуріти! - сказала Віка.
- Її ще не вистачало... - похмуро заявила Софія.
- Може спробувати з нею замутити? - хитро пропонував друг Дениса.
- Можливо - Вероніка знову глянула до телефону.
До класу зайшов Ян. Привітався, і почав свій урок, нічого не підозрюючи. Поки до нього на звернувся Денис.
- А це правда, що до нас прийде новенька?
Яна ніби током ударило, у голові перемішались думки. Звіти вони знають? Чи потрібно їм це казати, може не треба? Ні, це буде не чесно з його боку. Він і десятий клас, було в хороших відносинах. Так, ці відносити потребували терпіння, сили, нервів, часу, зусиль, і розуміння. Він не хотів розривати такі відносини. Тому вирішив сказати їм правду.
- Так, сподіваюся їй тут сподобається
- Такій блогерці як вона. Не думаю - заявила Віка, скрививши обличчя.
- То вона блогер?
- Ага, та ще й який популярний - додав Денис.
Після паузи він продовжив урок. Але його насторожило те, що новенька веде блог, він не мав нічого проти. Але де блогер, там і біди. Потрібно запастися терпінням. Після уроку він попрямував до Оскара, у обидвох був вільний третій урок, тому чому б не випити по каві, і відпочити. Він знаходився в одинадцятому, Ян наперед запитав у якому, він буде вести урок, щоб потім його знайти. Але як потім він побачив Оскар сам його шукав, він прямував у його бік, оминаючи учнів.
- По каві? - спитав Ян.
- Давай - погодився блондин.

***
Оскар лише тепер розгледів червону як кров пасму у Яна. Він дивився на друга, доволі довго, щоб той перевів погляд на нього.
- У мене щось з волоссям?
- Що? Ні! Все нормально - знову почервонів Оскар.
Стоун почав рукою поправляти волосся у правий бік. Зайшли вони у найближче кафе, там обідаю як вчителі, так і учні. Забігайлівка не велика, але дуже затишна. Сівши за столик біля вікна, вони почали розмовляти про сьогоднішні пригоди.
- Як думаєш, коли прийде та новенька? - раптом перевів тему Оскар, випивши трохи кави.
- Не знаю, але про неї вже знаю десятий А - відповів Ян.
- Звідки?
- Аліса Боженко, відома блогерша. Напевно вона розповіла про це у своєму блозі. - Ян також випив ковток кави.
- Тільки не це! - тяжко видихнув Сміт.
Ян усміхнувся такій редакції друга. Між ними виросла пауза, поки Ян не запропонував в ці вихідні прогулятися містом. Оскар це підтримав усміхнувшись на всі зуби.
- Давай, я так давно не гуляв!
- От і чудово. Місто і час вибираю я, окей?
- Домовилися.
Після вони повернулися на до школи, де розділилися по кабінетах.