Час| [ РЕДАГУЄТЬСЯ]

Розділ 16. Неймовірний ліс

 Мія встала раніше, ніж завжди. Вона взяла ноутбук та почала дивитися різні відео на Ютуб.

Після перегляду першого відео про котів, яке називалось " Котячі смішилки" вона наткнулась на ролик із подорожувальниками, які ходили по квінтаймському лісі. Як Мія жила у тому самому місті, вона захотіла піти в зелений рай...

Ще після годинки валяння у ліжку Мія піднялася. Сьогодні їй так кортіло піти в ліс, що вона не пішла на щоденну пробіжку. Для початку поснідала, а потім зателефонувала подругам.

— Всі зайняті своїми справами, — вимовила Мія та пішла мити посуд.

Потім взяла новий блокнот, в якому не встигла ще нічого написати, взяла ручку та почала щось писати...

— Що пишеш? — відкрив двері у кімнату Меріс.

— Та так. Хочу написати маленьку історію про свої пригоди, а потім ілюструвати її, — відповіла Мія, яка навіть не підвела очей щоб відповісти.

— Я йду за продуктами в магазин. Тобі щось взяти?

— Хіба, що мого улюбленого апельсинового соку. Ти ж знаєш як я люблю цитрусові,— відповіла Мія. — До речі, а де мама? Сьогодні ж вихідний.

— Поїхала в Лонгтайм,— відповів чоловік виходячи із кімнати Мії.

— Добре. А ти чого не поїхав?

— З п'яти ранку погано себе почував. А зараз уже нічого. Тому до відправлення слідуючої маршрутки встигну сходити в магазин. Машина в ремонті. А ти, що будеш робити?

— Зараз малювати, а потім піду ще кудись Квінтайм велике місто, а я побувала лише тільки у декількох містах. Тільки коли закінчиться дощ.

— Добре. Тільки парасольку візьмеш. Бо якщо довго побути на часовому дощу то тебе може перенести в минуле, або майбутнє.

— Тату, я все знаю. Мені 16 років. Не перший день живу.

— Гаразд. Я пішов. Як щось трапиться, то телефонуй.

— Окей.

Меріс зачинив двері будинку та пішов. Мія залишилось на самоті.

Спочатку випила чаю, потім з'їла жменю шоколадних цукерок, далі випила склянку полуничного соку, а далі жувала торт.

Коли Мія закінчила поїдання продуктів, пішла шукати спеціальний одяг щоб піти в ліс. У Лонгтаймі був величезний ліс тому вона знала як правильно одягатися, які гриби можна збирати, які ягоди їстівні та багато чого пов'язаного з лісом. Тому коли вона знайшла свій костюм, попрала його. Як сушився він не надворі, тому висох швидше. Тому, що вони жили біля моря, а вологість — велика. Тож коли костюм був готовий подорожувати по лісі, Мія заплела хвіст і одягла капелюх( хоч надворі він був не потрібен через погану погоду, але він їй дуже подобався).