Час| [ РЕДАГУЄТЬСЯ]

Розділ 5. Школа

—  Міє, вставай. Пора в школу. Новий навчальний рік. Треба стати пунктуальною. А то кожен день в щоденнику зауваження про запізнення, —  сказала Еліс відсьорбуючи каву. Вона увійшла в кімнату.—  Швиденько вставай!

 — Та, мамо, в мене немає першого уроку. Я ще трішки посплю,—  позіхаючи відповіла Мія.

 — Мія, не дуркуй! Швиденько підіймайся.

—" А як вона дізналася?"—  подумала Мія.

— Я знаю тому, що твоя класна керівничка не прислала розклад уроків.

 — А звідки ти...знаєш?

      Еліс посміялась, але нічого не відповівши та пішла на кухню.

 — Еліс, ти де? — вигукнув Меріс, шукаючи дружину.

— Що таке...що? —  із невеличкою злістю вигукнула Еліс.

—  У нас в офісі таке…

—  Що в тебе в офісі?

—  Тату, не лякай, —  долучилась до розмови Мія.

—  Та... у нас переповнений офіс новими людьми, та ще й ремонт майже по всіх кабінетах. Тому я буду працювати з дому у своєму кабінеті декілька місяців. Ще 2 дні я буду ходити на роботу, але декілька документацій забрав.

— Хух... я думала щось важливе, —  вигукнула Еліс з полегшенням.

—  Я вже думала тебе звільнили, —  сказала Мія.

— Що в нас на сніданок? — змінив тему для розмови Меріс.

— Іди та подивись на столі, а я запізнююсь на роботу, — з невеликою грубістю відповіла Еліс.

— Добре. Я пішла збиратись, —  закрила двері у свою кімнату Мія.

— Гаразд. Я пішла, прийду ввечері. До зустрічі, —  сказала Еліс взявши сумку та декілька тек під руку.

— Бувай, — гукнув Меріс відкусивши сендвіч, який приготувала Еліс.

Мія одягнула джинси та велику бахмату кофту — худі. Взявши з собою сріблястий рюкзак вона вийшла з кімнати.

На зустріч їй вийшов Меріс. 

— Міє, ти дуже довго збиралася. Поки ти вийшла я з'їв і твої млинці з малиновим варенням.

— Ха-ха-ха, — посміялася Мія.

— Ха-ха-ха, — підтримав її Меріс. — Але там ще залишилось декілька сендвічів, а ще твоя улюблена вівсяна каша з ягодами.