Час| [ РЕДАГУЄТЬСЯ]

Розділ 11. Неверія

— Ну от ми й дома...— почулося від Мії коли вона ще не розплющила очі. Ну от-от і все вона відкриває очі...— Стоп…— А ми де?— запитала вона.

  Перед очима дівчат виникло: замок, як у давні часи, трава яка ідеально скошена, ставок ідеально круглий, та величезний сад.

— Або це так Лонгтайм змінився поки нас не було, або це не він,— сказала Флора.

— І, що будемо робити? — запитала застигнувши на одному місці Емі.

— Напевно, що пішли у замок. Там запитаємо. До речі, а де Марсі й Еллі?— запитала Мія поглянувши у кишеню.

— Та, тут я,— вигукнув Марсі з-під кущів, з яких він розмовляв,— ну, що витягуйте.

Мія взяла годинник та поклала собі в кишеню.

— Але ж Еллі? — запитала вона.

— А тут я. Думала, що ніколи не знайдете,— з-під дерева старалась повзти Еллі.

Мія підбігла та теж її підхопила.

— Ну тепер коли всі в зборі пропоную йти до замку,— сказала Флора і склала руки на поясі.

— Гаразд,— відповіли всі разом для Флори.

Замок був недалеко від їхнього місця знаходження, тому вони повільно йшли.

— Марсі, ти ж казав, що 4 міста — це уже 5,— сказала сумно Мія.

— Ну пробач, мені не можна розказувати, що з тобою станеться. Я можу тільки супроводжувати й направляти на розв'язання проблеми. Я все про тебе знав, тільки коли ти назвала своє ім'я,— засоромився Марсі.

—’’ Уже нічого. Я знаю, що ти не скажеш але... довго? Довго це буде тривати? Уже 5 день поспіль я незрозуміло чому тут. Я не знаю як там мої батьки. Хвилюються за мене чи ні. Я так втомилась, я дуже хочу додому! Без цієї магії та інформацію про наймогутнішу чаклунку. Я — звичайна Мія, ходжу в 10 клас та не чаклую.”

— Міє, ти хочеш відмовитися від всього цього? Від того, що ти пройшла за цих 5 днів? Ти зустріла у всіх містах нових знайомих, друзів. І це все?— запитав Марсі. Його тон голоса був як і стривожений так, і важкий, болісний.

— Пробач... Марсі, я просто дуже сильно переживаю за батьків…— сказала Мія її голос був пригнічений, здавалось що вона вже не хотіла нічого.

— Нічого. Твої батьки зараз у Вертаймсі…— спокійно, але жалібно вимовив Марсі.

— Що? Тобто? Як вони потрапили у чарівні міста?— запитала Еллі, беземоційно її поведінка стала схожою до Міїної.