Кровний зв'язок

Глава 11 "Білі стіни, червоні лінії" ( хз, що за назва;-; )

Тяжка рука впала Україні на плече, дівчина обернулася і побачила нікого іншого як Німеччину! Він тримався за голову і видно було, що ледве стояв, але погляд його був суровий.
- "Невже його настільки сильно вдарили?" - Україна почала думати про те, що робити при струсі мозку, але медичної освіти в неї не було, тож єдиним варіантом був похід до лікаря.
- Що вам треба він моєї дружини, вельмишановний пане? - Германія дивися прямо у вічі незнайомцю.
- О, так ви вже оговтались, - червоно-білий хлопець зробив вигляд, що він радий такій новині, - тоді гайда бігти звідси! Не хвилюйтеся, я лише намагався врятувати вашу кохану від нападників.
- "Кохану?!" - На обличчі України з'явився ледве видний рум'янець. Вони з Німеччиною були друзями, але аж ніяк не коханцями ( цікаво чи думаю так само Гера ( ͡° ͜ʖ ͡°) ).
Укра підвелася:
- Ну що, пішли вже звідси, - Парубок який, як ви зрозуміли, був Канадою, нервово видихнув і пробубонів:
- Ідіть вперед, я затримаю цих..
- А хіба так мо..
- Україно, зараз нам треба рятуватись самим, тим паче я себе щось погано почуваю, - Німеччина захитався, - будь ласка, пішли додому, нехай пан робить те, що хоче.
- Добре, але ми підемо не додому, а до лікарні!
-.... Як скажеш..
Пара вийшла зі стін кафе без пригод, аж раптом:
- Боже, що тут відбувалося! - Україна почула голос УПА.
- Я намагався його спинити, але ви самі бачите.
- Я відчував, що щось не так, ти ціла? Ніхто не ображав?
- Я то ціла, а от Німеччи...
Щось грюкнуло, дівчина відсапнулася, на вогкому від дощику тротуарі лежав чоловік України і з його голови текла кров.
- Боже милостивий! - скрикнула Україна
- Мати Василева...
- Чорт, ну не на людях ж, хоча що я кажу, сину!
--------------------------------
У лікарні
--------------------------------
Україна сиділа на стільчику у порожньому рецепшині травмпункту. Біля неї розмістився УПА і обіймав:
- Заспокойся, усе буде добре, колосочок, - по щоці дівчини потекла сльоза, - ну що ж ти, дитино... А.. За те ми з тобою дійсно родичі і ти можеш називати мене батьком! Я можу замінити тобі того хрича СРСР!
-"хоча і виходить, що я був закоханий у свою рідну кров..", а, і Німеччина тобі зовсім не родичі. У мене дітей не було, а я єдиний у кому тече кров і роду Німеччини, і твого роду..
Україна притиснулася до хлопця і заридала так, що якби УПА не був привидом, то його кофтина вже була б мокра:
- Ну-ну, сонце, - УПА поцілував дівчину у чоло, здається, він дійсно хотів замінити їй люблячого батька. Україна так і сиділа у його обіймах, поки не заснула. УПА поклав її  голову собі на коліна. Мабуть, добре, що у рецепшині вже нікого не було, бо усі б подумали, що голова дівчини левітує.
З-за стіни кабінету лікаря виплив Рейх.
- Ну що там, Рейх?
- Хоч би татусем назвав, - Рейх скорчив сумне обличчя
- А дідька лисого
- Як скажеш, - Рейх знизав плечима, - судячи по обличчу чергового лікаря, нічого надто серйозного.
- Це добре..
Раптом двері палати відчинилися, через що УПА довелось терміново перекласти голову України на стілець, і ..
*******†******†*********************
З низьким стартом мене🙃
Сподіваюсь гірше не стало;-;
(475 слів)