Кровний зв'язок

Розділ 24 "Віддай мені свою душу" частина 2

- Ти впевнений у цьому? Вороття назад уже не буде, - Рейх виплив біля УПА, що шепотів закляття
- Стули пельку і йди додому. Тобі ніколи не зрозуміти, що таке батьківська любов до когось.
- Можливо, за те я житиму вічно, моя ідея буде перероджуватися, а з нею і я.
- Для цього тобі доведеться у когось вселитися, аби переродитися наново, треба померти і привидом, або ніколи ним і не ставати
- Не факт, що це станеться, а от підселення душі - сто відсотковий варіант.
- Ненавиджу тебе...
- Це так мило,  синку.
Від сімейної ідилії їх відволік гнівний рик духу срср, що повністю випарувався із росії, залишивши лиш бедиханне тіло.
- Якого біса! Що відбувається?! Рейх?!
- Гей, друже, - Рейх "кокетливо" посміхнувся
- А ти став ще бридкішим... - пробурчав СРСР. - А це хто?
- Мій синочок, УПА, ви знайомі
- Так? Не пам'ятаю,  може і так. Я таку дрібноту, та і не намагався запам'ятати.
- ... А дарма.. Ти мене у могилу звів, тепер моя черга, - УПА глянув на чоловіка з-під лоба
- Хаха, і що ти мені зробиш? Залоскочеш до смерті, дрібното?
УПА схопив СРСР за руку, шепочучи заклинання
- Гей! Що ти робиш, боляче! Зупинися! Ти пошкодуєш, тобі не вистачить духу на когось такого, як я! А.... я згадав тебе... Ти той хлопчина, що бігав за Правобережною.. Закоханий дурень, що так і не отримав серце своєї леді... хахаха, невже ти прийшов помститися за неї лиш зараз? І довго ти збирався із силами, але це правильно. Щоб піти на когось настільки величного, як я, треба довго наважуватися!
- Я знищу тебе і заберу в забуття, покидьку...
- Не стачить тобі духу
- Душа українського народу набагато сильніша за твій смердючий дух, не дивлячись на розміри, - прошепотів УПА. Його очі зайнялися червоним, і поряд із ними відкрився прохід до світу привидів.
УПА почав затягувати СРСР усередину, шепочучи закляття. Привид СРСР почав потрохи розчинятися, як і УПА.
- Я сподіваюся про тебе і твої ідеї ніхто не згадає, щоб така погань, як ти, не народилася наново. Батьку, можна тебе про дещо попросити? Мені не дає спокою та яблуня, що садила мати.  Мені здається колосок  може бути у небезпеці... Злітай, перевір, і, як треба буде, допоможи... Це моя остання воля, - СРСР і УПА розчинилися чорним і червоним димом, що затягнуло до світу духів, де їхні привиди пропали назавжди і полинули у забуття, допоки хтось не згадає про їх ідеї і не відродить новим починанням у світі живих.
Рейх опустив ненадовго голову, символічно прощаючись із своїм сином, а після зник геть.
- Остання воля.. Знає, лісова чортяка, як слова підбирати.  Доведеться піти глянути, що там із дівкою, може і дійсно щось сталося.
************************************
Поки все. Якщо є якась неточність із ходом історії і сюжету- одразу пишіть мені в коментарі!
Мені нещодавно 18 стукнуло... ну, нічого хорошого мені це не дало, та й нічого поганого, окрім такого ставлення від деяких людей,  наче я за ніч подорослішала і стала зрілішою (ні). Жах, коли я починала це писати, мені ще було років 14-15. Хаха, дякую всім, хто проходить цей шлях зі мною. Мирного неба. Слава Україні.
(417 слів)