Канада забіг у приміщення готелю, де на нього вже чекав той самий дворецький.
- Сер Велика Британія наказав нікого не впускати. Ви, юначе, маєте бути вдома, тож покиньте приміщення, - чоловік зневажливо обвів поглядом юнака і вказав йому на вихід.
- Не до тебе, ідіоте! - Канада відштовхнув дворецького і побіг у сторону сходів. - "Ліфт вони можуть відімкнути, а от на сходах шанси у мене є".
Німеччина спокійно обговорював контракт із Британією і США, не помічаючи повільне й обережне наближення тілоохоронців.
- Німеччино, у мене погане передчуття.. - Україна прошепотіла парубку, акуратно потягнувши його за рукав піджака, аби він звернув на неї увагу.
- Не перебільшуй, люба, тобі треба заспокоїтись, ось, випий трав'яного чаю, - Німеччина налив дружині чаю і запропонував їй цукор і мед. Україна замовчала і відвернулася. - Ну що ти, котику, усе добре, не засмучуйся, ми скоро ідемо додому. Україна лиш тихо кивнула, розчарована такою реакцією Німеччини на її стурбованість.
Америка подивився на подружню пару і злегка усміхнувся
- Ахем, тож, щодо нашої угоди, - Америка повернув увагу Німеччини до себе і продовжив відволікати його бізнесом.
Канада вже був майже на місці. Його обличчя було червоне від втоми і поту. Він зробив глибокий вдих, щоб відновити рівень кисню у легенях, і продовжив підніматися сходами. Через кілька хвилин хлопець вийшов на останньому поверсі і почав підкрадатися до потрібної кімнати. Канада зібрав усі свої сили, що залишися у нього, аби вибити двері.
Зрештою, тілоохоронці вже стояли прямо за спинами Німеччини та України. Однією рукою вони охопили їх торс, а іншою закрили рота, знерухомлюючи руки подружжя та забираючи у них можливість кричати на допомогу. Україна почала брикати ногами, аби її відпустили, коли до її скроні, так само як і до скроні Німеччини, було приставлено пістолет.
- Навіть не намагайтеся вирватися, інакше ваша голівонька матиме додатковий отвір, - Велика Британія підвівся зі свого місця, коли почувся удар у двері, ще один, два, три, двері почали тріскатися. - Що за чорт?! Я ж наказав нікого не впускати! Нарешті, Канада вибив двері і проник у кімнату.
Хлопець швидко оцінив обстановку.
- "Запізно... Доведеться витягати когось одного", - Канада побіг у сторону Німеччини, відкидаючи чоловіка, що тримав його на мушці. Він схопив його руку і поволік за собою у сторону сходів. У слід почулися постріли.
- ЯКОГО БІСА?! ЧОГО ТИ НЕ ЗАБРАВ УКРАЇНУ?!
- Бо поки б я витягав її, пристрелили б тебе, а може і мене заразом.
- ТАК ЇЇ Ж ТАМ ЗАРАЗ ВБ'ЮТЬ! - Німеччина намагався вирватися, аби повернутися назад.
- Їй не нашкодять, принаймні поки що, - Канада міцно тримав хлопця за руку.
- Слава Бо... Що значить поки що?!
- Те і значить, а тепер закрийся і біжи за мною, живими у нас більше шансів її витягнути!
Дух УПА плавно плив вулицями у сторону маєтку СРСР, де зараз мешкав росія. Після "смерті" Радянського союзу багато повнолітніх країн покинули цю територію, хтось підтримував контакт і дружні стосунки із росією, хтось намагався забути це все як страшний сон і не мати нічого спільного з ним.
- Ось і прийшов час виконати мою обіцянку... - він нервово видихнув. -
Боже, дай мені сил, на благе діло йду. Отче наш, прошу твого захисту і благословення.. - УПА перехрестився.
************************************
Прочитала перші розділи - зловила крінж. Вибачте🥲
Якщо бачите якусь сюжетну діру - пишіть у коментарі! Будемо вирішувати. А так, приємного читання<3
(516 слів)
ВИ ЧИТАЄТЕ
Кровний зв'язок
FanfictionНесподівано Україні являється дух, який стверджує, що він пов'язаний кровним контрактом із прабабусею дівчини. Велика таємниця Київського роду, сутність, що захищає членів сім'ї з часів Третього Рейху. Завдання по розвідці для Канади, чи зможе він...
