Герміона вже давно втратила надію розгледіти щось у темряві. У якісь моменти їй здавалося, що якщо дати очам звикнути, то врешті-решт хоч якісь обриси стануть помітні. Не було ні проблисків місячного світла, що проникають через підземелля, ні факелів у коридорах поза камерою. Лише суцільна темрява, яка все частіше змушувала думати, що вона осліпла.
Дівчина дослідила кожен дюйм камери кінчиками пальців. Двері були запечатані магією, ніяких замків або замкових щілин. Вона вдихала повітря в надії, що це дасть їй хоч якусь інформацію: пора року, віддалений запах їжі чи зілля. Повітря було затхлим, сирим і холодним. Неживим.
Вона сподівалася, що якщо ретельніше все перевірить, то знайде в стіні незакріплений камінь, яке-небудь потаємне відділення, яке приховує цвях, ложку або навіть шматок мотузки. Але, очевидно, в камері ніколи не було зухвалих ув'язнених. Ніяких подряпин, що відміряють час. Ніяких каменів. Нічого. Нічого, крім темряви. Вона навіть не могла говорити вголос, щоб порушити нескінченну тишу. Це був прощальний подарунок Амбридж після того, як її затягли в камеру й востаннє перевірили наручники.
Вони вже збиралися йти, коли Амбридж зупинилася і прошепотіла:
– Сіленціо.
Тицьнувши паличкою Герміоні в підборіддя так, щоб їхні очі зустрілися, вона сказала:
– Незабаром ти все зрозумієш.
Амбридж захихотіла, і її нудотне, солодке дихання ковзнуло по обличчю дівчини. Герміона залишилася в темряві й тиші. Невже її забули? Ніхто ніколи не приходив. Ніяких катувань. Ніяких допитів. Тільки темна і безмовна самотність. З'являлася їжа. Без певного порядку і режиму, тому вона навіть не могла відстежити час доби.
Герміона подумки повторювала рецепти зілля. Техніки трансфігурації. Перераховувала руни. Навіть дитячі віршики. Її пальці клацали, коли вона імітувала техніку палички, ворушачи губами інтонацію заклинання. Вона займалася вирахуванням простих чисел від тисячі з подальшим збільшенням кожного числа в два рази.
Ще були тренування. Очевидно, нікому не спало на думку обмежити її фізично, і камера була досить просторою, щоб займатися. Вона навчилася робити стійку на руках. Годинами віджималася та робила вправи під назвою «бурпі», якими одного літа була одержима її кузина. Вона виявила, що може просунути ноги через прути дверей камери і робити підтягування.
ВИ ЧИТАЄТЕ
У кайданах (Manacled by Sen Lin Yu) Сковані
FanfictionГаррі Поттер мертвий. Після закінчення війни Волдеморт проводить програму репопуляції, щоб посилити міць чарівного світу. У Герміони Ґрейнджер є таємниця Ордену, яку приховує її свідомість навіть від неї самої. Дівчину відправляють як поневолену сур...
