У кайданах (Manacled by Sen Lin Yu) Сковані

Розділ 11

Мелфой слабо хихотнув.

– Подобається? – запитав він.

Дівчина перевела на нього погляд. Було легко дивитися на Мелфоя зараз, коли страх або ненависть не застилали їй очі. Розумом Герміона усвідомлювала, що він був небезпечний, але тіло її ніяк на це не реагувало. Живіт не зводило від страху. Серцебиття не частішало. Він хвилював її не більше статуї в саду.

– Таке відчуття, ніби я померла, – сказала вона.

Мелфой кивнув, немов подібної відповіді і чекав.

– Ефект тимчасовий. Він пройде через дванадцять годин. І через якийсь час у тебе виробиться до нього імунітет. Але зілля повинно вистачити, щоб ти встигла звикнути до маєтку і його околиць.

Герміона продовжувала сверлити його поглядом.

– Ти поводишся по-іншому зі мною. Не такий сердитий, як зазвичай. Чому ти взагалі робиш це для мене? – дівчина насупилася, намагаючись розібратися в причині. Очевидно, вона все ще була в змозі дивуватися.

Мелфой підняв брову і нахилився так близько, що Герміона могла відчувати його подих на своїй щоці.

– Я роблю це не для тебе, Бруднокровко, – прошепотів він їй на вухо, – а для себе. Ти зараз взагалі не в змозі відчути різницю.

Він випростався.

– Бачиш? Нічого. Ні прискореного пульсу, ні підвищеного серцебиття. Я можу прикликати ховчика або нагнути тебе над столом, а ти і оком не моргнеш. Ніякого задоволення.

Герміона задумливо кивнула. Якби вона захотіла накласти на себе руки, було б простіше зробити це під дією зілля. Можливо, Мелфой не зможе нічого відчути, поки не буде занадто пізно. Його обличчя скам'яніло. Він вказав на двері і сказав:

– Йдемо.

Герміона захопила свою мантію і пішла за Мелфоєм на вулицю. Він зупинився на веранді і спостерігав, як вона сама спускається сходами. Доріжку почистили від снігу, але ноги Герміони пронизало холодом, варто було їй ступити вниз. День видався неймовірно морозним.

Вона завмерла на якусь мить, намагаючись вирішити, куди піти. Подумавши, дівчина попрямувала до лабіринту з живоплоту. Мелфой жодного разу не водив її туди на їх спільних прогулянках. Герміоні було цікаво, чи зможе вона знайти з нього вихід самостійно. Лабіринт був величезний. Він нагадав їй про Турнір Трьох Чарівників. Герміона сумнівалася, що ця жива огорожа спробує напасти на неї або ж що в глибинах лабіринту вона зможе зустріти темних істот. Дівчина прогулювалася петляючими, звивистими доріжками, думаючи про зілля, яке Мелфой змусив її прийняти. До неї прийшла думка, що він і сам вживав його, щоб завжди залишатися таким же холоднокровним і злим негідником, але вона відразу відкинула цю ідею. Вбиваюче закляття базувалося на емоціях. Його неможливо було накласти, нічого не відчуваючи. Хоча Мелфой здавався здатним на що завгодно, коли справа стосувалася цього заклинання.