Кошик свіжих полуниць

Розділ другий. Відьми

Не пройшло і хвилини, як обоє вже мудрували на кухні. Чесно, вона більше була схожа на майстерню: шафки та полиці аж тріщали від посудин та приборів різних форм і розмірів, які переливались під сонячним світлом. Воно ледь пробивалось крізь вікно, обставлене горщиками, подушками та колбочками. Даай (кіт) уже умостився на одному з крісел та з цікавістю поглядав на сонячних зайчиків, що жваво стрибали по стінах.

- До нас, здається мала завітати Тара, у неї було... дай згадаю, безсоння? - раптом згадала місіс Прімроуз. Лишень слова зійшли з її уст, як пролунав дзвінок у двері.
- Пташечко, візьми, будь ласка, на верхній поличці справа в коридорі пурпурову та темно-синю пляшечку, відсип у мішечок та нанеси на нього нашепт, як я тебе вчила.
- Зараз!! - дівчина майнула коридором і, почала перебирати тисячі барвистих пляшечок:
- Так....Звіробій...Жасмин...Бузок...Лаванда, здається, знайшла! І ще... оцю!
Маргарет вправно відсипала трав на шматочок тканини і, пританцьовуючи, прошепотіла над ним декілька нерозбірливих слів, вкінці підв'язавши білою стрічечкою. Стрічка ж одразу засяяла уже ніжно-пурпуровим кольором:
- Вийшло! - посміхнулась дівчинка і одразу побігла до дверей.
На порозі стояла жінка у спальній сорочці із виразними мішками під очима:
- Доброго... ранку... можна твою маму... на хвилинку? - ледь чутно промовила вона.
- Лишенько, та Вам же зовсім зле! Чому Ви не попросили когось іншого прийти? - здивувалась дівчинка.
- Я... я не хочу... турбувати нікого...
- Ви знущаєтесь сама з себе! Давайте я Вам відразу зготую відвар, що ви проси-
- Не треба, я сама, - відрізала жінка.
- Ну, якщо Ви наполягаєте... тримайте, заваріть його у теплій воді, тільки не в окропі! Якщо завтра не полегшає, прийдіть знову.
- Звісно, я... дякую вам..., - місіс Тара обернулась і почовгала до свого дому.
- Ну що за люди... - зітхнула Маргарет і повернулась на кухню.

Не те, щоб люди недолюблювали цих двох... Кожен, хто про них чув, мав суб'єктивне ставлення. Деякі цікавились, інші сахались, а певна частина таки вважала, що «таких, як вони не повинно бути». Проте, як тільки в кого траплялись негаразди чи хвороби, єдиним виходом було все ж навідатись до дому Прімроуз. Ніхто так на тому не знався, як Еліс, якій таємно заздрили усі жінки поселення через те, що вона «вічно виглядала молодою». Місіс Прімроуз нерідко зникала у довгих поїздках навколо світу. А поверталась вона з повними валізами коробочок, пляшечок, букетами трав. Її одяг від подорожей страждав найбільше, тому удома було достатньо різної тканини. Ніхто не знав, ні чому вона їздила, ні куди саме... Більшість цим питанням навіть не цікавились.

Тим часом, мати з донькою (і котом) уже сиділи в літній альтанці. Звідти доносився теплий ягідний аромат - запах улюбленої страви Маргарет.
- Мамо, ці ягідні млинці вийшли неймовірними! - в дівчинки очі аж блищали.
- Тільки не вминай всі одразу, щоб я тобі потім не варила твого «улюбленого відвару», - з насмішкою сказала Еліс
- Не буду! - сахнулась Маргарет. Той «відвар» є засобом від нудоти та переїдань, який, на думку дівчинки, був зготований з відходів, а замовляння матері робили його ще більш дієвим.
- Сходимо сьогодні ввечері до річки? - раптом запропонувала Еліс.
- Знову будем жаб ловити..? Ні, дякую... - Маргарет згадала, що сталось одного разу, як вони так пішли до річки.
- Та я не про те! І взагалі то було випадково...
- Після твого заклинання водою вона стала червоною і почала гарчати! А після того повсюди розійшлись чутки, що то вовк і всі потім ночами не спали, бо переймались за свій скот. - видала дівчина. Її мати дещо зашарілась від сорому:
- От же... ну, а ти б так змогла зробити взагалі, розумнице??
- Та я не те маю на увазі!
- Не будемо ми чіпати жаб сьогодні, я тобі покажу дещо цікавіше, - посміхнулась жінка.
- О-о, а що??? - насуплений вираз обличчя дівчинки різко змінився допитливістю.
- Спочатку доїж!
- Няяв! - озвався Даай, в якого миска уже спорожніла.
- Ти вже з'їв достатньо, пухнастику, - Еліс почухала розчарованого кота за вушком.

Завершивши ранкову трапезу, місіс Прімроуз повернулась до роботи в свою майстерню. Маргарет, тим часом, вирішила вкоротити час до вечора в бібліотеці.