Кошик свіжих полуниць

Розділ двадцять перший. На самоті

Йшли роки. Люди з'являлись і зникали, працювали і навчались. Незмінним стояв лише дім Прімроуз, точніше, змінилось зовсім небагато. Стало відносно тихіше із від'їздом Еліс. Гучно було лиш тоді, коли Маргарет бралась тренуватись, а відбувалось це ледь не кожного дня. Інколи заглядала місіс Тара, страшно хвилювалась вона за безпеку дівчини. Інколи Марго зникала на дні, а то й тижні, ніхто й гадки не мав, куди вона зникала. Проте, ніхто особливо й не цікавився тим.
Коли потрібно було, «юна відьма» завжди була удома і відповідала на всі можливі запити жителів, що приходили то з хворобами, то з поганим урожаєм і тому подібним. Але Маргарет ніколи й не скаржилас. З того дня, як вона прийшла в той дощовий день після ельфійського свята, вона дуже змінилась. Хоча й виглядом вона здавалась такою ж юною дівчиною, погляд її став уважніше, а рухи — обережнішими . З часом, місіс Тара, як і більшість у поселенні перестала ставитись до неї, як до дитини, натомість покладались на неї і кликали до себе на усі зібрання. Маргарет не дуже любила людей в поселенні, але все ж часто виходила на свята. Через її популярність , багато жителів з навколишніх сіл почали переїжджати поближче, ставало все більш метушливо.
У Аффні до неї також ставились з більшою повагою. Дівчина проводила там як мінімум тиждень щомісяця, вивчаючи королівську бібліотеку і життя ельфів. Перші місяці, її відвідини були дещо спонтанні, вона приходила потеревенити з Королівською сім'єю, зустрітись з Альмою та Енке (вона одного разу ледь не посмажила Даая на обід). З Королевою дівчина спілкувалась не менш рідко. В той дощовий осінній день, Маргарет вперше наважилась відвідати Королівство з від'їзду Арвена. Все ж, Еліс просила повернути її кулон. Тоді, дівчина натрапила на Акіт у саду, вона разом з кількома ельфами-садівниками розмірковувала над зів'ялими квітами та листям. Щойно вона помітила Маргарет, підбігла до неї і засипала питаннями:
- Маргарет, дитино! Я так рада, що ти повернулась! Як твої руки? Тобі вже краще? Призвичаїлась до магії? Як там Еліс?
- Вона більше не повернеться... - тихо мовила дівчина, похиливши голову.
- Оу.... Мені... дійсно шкода. Можливо, ти знаєш, куди вона поїхала, чи-
- Не знаю, відрізала Маргарет, - я шукаю будь-який можливий спосіб натрапити на її слід. Але, я прийшла не за цим. Мама... Еліс лишила вам дещо.
- А, так, кулон. Вельми цікавий кулон.... Ходім за мною.
Королева подала садівникам знак рукою і разом із дівчиною увійшла до замку. Знову ледь не вічне блукання коридорами та сходами і незабаром вони опинились перед щільно замкненими дверима:
- Нам сюди, - повідомила Королева і притулила тонку білу долоню з довгими пальцями до кам'яної поверхні. Щось клацнуло всередині і перед ними прочинилась дивна кімната, заповнена дивними механізмами і не тільки:
- Почекай на мене тут, там... небезпечно знаходитись людям.
Щойно Акіт зайшла до кімнати, як двері зачинились. Маргарет прислухалась до шуму за ними, проте двері не пропускали ні звуку. Минуло з півгодини, коли Королева врешті з'явилась з-за дверей, одразу підкликавши декілька слуг, що стояли неподалік. Вона попросила принести їй нову сукню, а одному з них прошепотіла щось на вухо. Одежина ельфи була дещо пошарпана, а лице прикривало тривогу за легкою усмішкою. Щойно слуги зникли, Королева підійшла до дівчини, склавши руки:
- Не хвилюйся.... Певно, я лишила його в іншому місці. Я відправила кількох слуг знайти його. Почекаєш тут до вечора? Через годинку у нас чаювання, не бажаєш приєднатись?
- Ну.... Планів у мене і так небагато, - вдумалась Маргарет.
- Тоді, чекаю на тебе, - легко усміхнулась Акіт.
"От у кого вдався Арвен, так це у неї" - дівчина раптом згадала хлопця і його усмішку.
Чаювання було на диво цікавою ельфійською звичкою. Збирався ледь чи не весь персонал замку і всі вони розмовляли, співали і хизувались власною магією. Лиш один ельф тихо сидів скраю, стараючись не привертати до себе уваги - брат Арвена був все таки же знудженим. Щойно вони з Маргарет зустрілись поглядами, той пирснув їй водою в очі. Більше дівчина навіть не намагалась з ним заговорити.
Так чи інакше, кулон не вдалось знайти. Королева вибачилась перед Маргарет і пообіцяла обшукати усю Аффну:
- Постривай-но. Ти, здається, говорила про вивчення магії? - зупинила вона дівчину, що вже збиралась повертатись додому.
- Ну... так, у мене вдома є бібліотека....
- До цього, королівська бібліотека має більше такого ж цікавого. Можеш навідуватись, коли забажаєш.
- Це дуже... гостинно з вашого боку, - здивувалась дівчина.
- Це пусте, пташечко! До зустрічі!