Фінал не можливо вгадати

Частина 13

Він лежав у своїй кімнаті і дивився пустим поглядом на стелю. Відколи вони перестали спілкуватися із Чуєю пройшло два тижні, які для Осаму здавалися вічним адом. Дазай не вважав себе живим, морально він вже давно був вбитий. Все що він робив, так це лежав у своїй кімнаті, навіть майже нічого не їв. Хлопець кожного дня відчував на душі вихор емоцій, які були лише негативними — злість, відчай, розчарування ,пустота... І так кожного дня, без змін. Щоб хоть щось змінилося йому достатньо було побачити Чую, але, на жаль, це було не можливо, Морі заборонив виходити йому із кімнати і навіть приставив охорону до його дверей.
  Дазай лежав і шкодував...шкодував, що не встиг стільки всього сказати Чуї про свої почуття до нього. А вони ж були взаємними, він знає це, він бачив погляд Накахари. Погляд — сповнений тепла, погляд, яким ніхто ніколи так на нього не дивився. Із роздумів Дазая вивів знайомий  ненависний голос.
— Вставай! Ти мені потрібен для справи!
Дазай перевів погляд на Морі і мовчки вдивлявся в його очі, в яких намагався розгледіти хоть каплю співчуття. Але нічого... Лише суворий без емоційний відблиск темних очей.
— Ти мене взагалі чуєш?
— Довго ти ще будеш знущатися з мене? — Голос хлопця був хриплий та тихий, Морі ледь почув його слова.
— Ти мусиш сьогодні поїхати зі мною і вибору в тебе немає. На збори в тебе є година і постарайся виглядати якнайкраще, ти будеш в оточенні впливових осіб.
Чоловік розвернувся до дверей і вийшов із кімнати. Дазай ще деякий час лежав, та потім все таки встав з ліжка і пішов прийняти душ. Як не крути, але він не може перечити вітчиму, не в його становищі.
Каплі холодної води повільно стікали по худому знесиленому тілу. Дазай просто стояв і не рухався. Холодний душ допоміг хоть трохи вгамувати емоції та впорядкувати свої думки.

Чуя відкрив очі і з жалістю подумав про те, що йому треба пережити ще один жахливий день. Після останньої розмови з Дазаєм його життя стало ще гіршим ніж було колись. Він як зараз пам'ятає його холодний вираз обличчя і очі, які не виражали ніяких емоцій. В той вечір Накахара всю ніч просидів у тій кімнаті, де спав Дазай, обіймаючи подушку, на якій лишився його запах. Після того як Осаму пішов з квартири і зачинив двері, Чуя зрозумів, що отримав тільки що набагато сильнішу біль ніж ножове поранення. Останній раз він був у такому стані після смерті мами. Дазай був єдиним, хто зміг виволокти його із того кошмару, але потім своїм вчинком завдав йому ще більше болю. Чуя рідко прив'язувався до людей, але якщо це траплялося, то він ставав залежним від тієї людини, наче від наркотика. А кожна сварка чи невеличка суперечка із тією людиною била по нервах, відображалася болючим шрамом на серці. Але Дазай перевершив усіх, він просто покрамсав серце Чуї на дрібні частинки, які вже ніколи не склеїти до купи...
Чуя ввімкнув телефон і побачив два пропущених від Верлена, після невдалих спроб додзвонитися він написав повідомлення: